ТЕТЕРЯ

глуха́ тете́ря, зневажл. Людина, яка погано чує, недочуває. Ще буду дідом — глухою тетерею, Не чутиму дзвонове “бев” та “бев”! (В. Бичко); — Той хам, пан доктор, вдає з себе глуху тетерю: дивиться їй нахабно у вічі й хоч би бровою тобі повів! (Ірина Вільде); — А Гребенючка навіть не ворухнулася в мій бік. Позакладало їй, чи що? Глуха тетеря! (В. Нестайко).

як тете́ря, зі сл. глухи́й. Дуже, надвичайно, зовсім. Був один знаменитий глушман на всю Яблунівку — ну, глухий же, як тетеря, ти до нього говори — мов до гори, ти йому про Тараса — а він тобі про півтораста! (Є. Гуцало).