Фразеологічний словник української мови
ТВІЙ

ваш (твій) покі́рний слуга́. Усталена форма переважно ввічливого закінчення листа. З пошаною зостаюсь ваш покірний слуга (М. Драгоманов).

ви́йти / вихо́дити на моє́ (на твоє́, на її́ і т. ін.). Здійснитися, відбутися, статися так, як хочеться кому-небудь. — А що, сину, кажу тоді, не на моє вийшло? (Марко Вовчок); І побачиш, як не на моє вийде (М. Куліш); Якби я був усе розумно виговорив, хто знає, чи не на моє би вийшло (Л. Мартович); — То будемо моноплан будувати? — Моноплан! Моноплан! А що? На моє вийшло! — радів Андрій (С. Васильченко).

во́ля ва́ша (твоя́). Уживається для шанобливого висловлення згоди з ким-небудь; хай буде так. (Наталка:) Воля ваша, добродію, а ви так .. говорите, що я того і не розумію (І. Котляревський).

куди́ твоє́ (рідко ва́ше) ді́ло, ірон. Уживається для вираження захоплення чи здивування ким-, чим-небудь. — Вийшла в тамбур подихати, коли бачу — він на пероні. Не у спецівці.., а в гарному коверкотовому костюмі, в сірій кепці, з чемоданчиком — куди твоє діло! (Ю. Мушкетик); Купив (Юхим) лоша .. І вже так його кохав, так доглядав, що куди твоє діло (Григір Тютюнник); — Е,— скажете ви, то ж большак (великий шлях). Шлях, куди ваше діло. Ви спробуйте попід вербичками, по отій крутій дорозі проїхати. Ото штука! (О. Ковінька).

ма́тері твої́й ду́ля, лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення з приводу чого-небудь. — Матері твоїй дуля! — ударивши по зашийкові воловика, сказав коваль і .. поволік його за собою на гору (Панас Мирний).

не твій (не його́, не ваш і т. ін.) кло́піт. Не стосується кого-небудь, не повинно турбувати когось. — Бачу я, що кортить вам їх (сорочки) пропити, дурні все (завжди) нещасні.. — Це вже не твій клопіт (З. Тулуб).

не твого́ (мого́, його́ і т. ін.) ро́зуму (ума́, но́са) ді́ло. Хто-небудь не повинен втручатися; кого-небудь не стосується щось. Коли дівчина зрозуміла, що то з торгу продають її молодість, ускочила в хату з плачем.— Тату .. Нікуди я не піду від вас…— А це не твого розуму діло! (М. Стельмах); — Послано тебе орати, так ори.— Ти розумний вказувати, а попробуй сам. Норми такі попридумували, що доки віл виконає, сам ляже в борозну.— Не твого розуму діло (Григорій Тютюнник); — Доки вже вони (багатії) будуть і драти? — Не нашого то ума діло .. Сказано — дай, то й віддай (Панас Мирний); (Семен:) Ти даремно ображаєш Оксану. (Андрій:) Не твого носа це діло (З. Мороз); // Хто-небудь не розуміє, не здатний розібратися в чомусь. — Ет, одчепись! Не твого розуму діло. Неблагочестиво для мене голитись та чепуритись,— одказував Соломії Роман (І. Нечуй-Левицький).

твоє́ зве́рху. Ти переміг у чомусь. (Гордій:) Вистоїш проти біди, не даси себе придавити, от уже й твоє зверху, а наберешся сили, випростаєшся,— дивись, і спіймаєш свою жар-птицю (Л. Юхвід); — Таки на своєму хочеш поставити? Щоб твоє було зверху? — І поставлю,— відповів Кирик, який тільки й чекав на таке запитання (Є. Гуцало).

твоя́ ха́та мої́й ха́ті трою́рідний по́гріб, жарт. Дуже далека рідня або зовсім не родич. — Аякже, родич! Твоя хата моїй хаті троюрідний погріб,— відповів Остап (З журналу).

ті́льки (й) твого́. Єдине, що належить кому-небудь, що хтось може собі дозволити, на що має право. (Оришка:) На яку хвилинку приляжеш після обід — ото тільки й твого! (М. Кропивницький); Мати вносить сорочину, А мережка ж — як огонь! — Погуляй, моя дитино, Тільки, сину, і твого (Б. Олійник).

тря́сця його́ (її́, ї́хній, твої́й, ва́шій) ма́тері, лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення, досади і т. ін. ким-, чим-небудь якогось приводу. — Бач, трясця його матері! — желіпнув Грицько.— І землю їй дай, ще й податки за неї плати (Панас Мирний); — Еге, дітки,— сказав дід, поцілувавши чарку в денце й витерши двома пальцями губи,— тепер так довго не гуляють (на весіллі), як колись, тепер час подорожчав, трясця його матері (Ю. Яновський); Хлоп біду по боку, коли докучає,— трясця її матері, нехай мене знає (Укр.. присл..); — Проспали, трясця вашій матері! — зразу стає неприступним обличчя управителя (М. Стельмах). тря́сця його́ ма́мі. — Дожилися, трясця його мамі, щоб син до батька в командировку їздив (В. Кучер). ба́тьку його́ тря́сця. “Е, глянь же! Батьку його трясця… Тут, мабуть, щось таке та є! Хотілось би мені дізнаться, чи то чуже, чи то своє!..” (Укр. поети-романтики..). тря́сця ї́хній ті́тці. А

чорт би побра́в (узя́в, забра́в) кого, що, лайл. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, побажання позбутися їх. — Куди не глянь — скрізь верби, чорт би їх побрав.. Вся наша величезна північ споконвіку цвіту не бачить! (О. Довженко); — От, чорт би її забрав — ..віднесла когутика, а тепер сліпкуй та журися, як не заспати! — висварився Василь (І. Чендей). чорти́ б взяли́ (забра́ли). — І от ще й продасть Новакович землю… може бестія продати, бо й йому грошей треба!.. Чорти б його взяли… цю скотиняку Новаковича!.. (Б. Грінченко); — Чорти б вас (гусарів) забрали до себе у пекло. Що мені робити голіруч?! — вилаявся пошепки Корж.— Ані шаблі, ані мушкета (З. Тулуб). чортя́ка б взяла́. Прозора сутінь полягла На гай, на поле і на хати.. (Але, чортяка б їх взяла! Як тяжко римів добирати!) (В. Самійленко). чорт би побра́в твою́ ма́тір. Тарас склав султанові таку відповідь на його гріз

ща́стя твоє́ (ва́ше, на́ше і т. ін.). Кому-небудь поталанило, пощастило. — Ну, щастя твоє, що ти не знаєш! І намотай собі — знайдеш листок який, не тич свою морду, а хазяїнам оддай (А. Головко); Це Ваше щастя, що маєте веселу вдачу, добрий гумор, І це треба берегти, бо воно підтримує сили (М. Коцюбинський); — І я живий! — десь у самім кутку бадьоро дзвенить Маковей.— Наше щастя, що добра кроква попалась над нами (О. Гончар).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: ТВІЙ


матиме такий вигляд: Що таке ТВІЙ