ТАКИ

де (ж) таки́ (пак, це, таке́) ви́дано. Уживається для вираження здивування або обурення чим-небудь незвичним або неприйнятним. — Дивлюсь — мій Стефанко лежить, як колода спухлий. Чи баба бреше, чи вона дурна. Де ж таки видано, щоб зарізані були від того спухлими? (М. Коцюбинський); — Все одно я дробу не поклав йому (онукові) у рушницю. Де ж пак видано — дитині смерть у руки давати (Г. Хоткевич); — Люди... пани... Вони сказали, що він убив Грицька.— Де ж це видано, щоб на Зінька таку напрасну (обмову) вигадувати? (Б. Грінченко); — А чого ж він, Дарино, шкуру дере з людей. Де це видано, за карбованець брати карбованець проценту? (М. Стельмах); Як то можна! та де се видано! та хто таке чув, щоб вільна козачка за кріпака оддавалась! (Марко Вовчок); Де таке видано, щоб бороди слухали безвусого хлопця? (К. Гордієнко). де ж таки́. — А вам заздро на мого чоловіка? — Та ще б, дивіться, не заздро було! Де ж таки — чужу жінку зовсім в