СХОПИТИ

бра́ти / взя́ти за зя́бра (за жа́бри) кого і без додатка. 1. Примушувати кого-небудь виконувати, робити щось; настирливо домагатися чогось. — А ти з характером, за зябра береш (Ю. Збанацький); Воронцов не міг на цьому заспокоїтись і сам теж невтомно снував від підрозділу до підрозділу, виступаючи, де треба, з промовою, а в іншому місц і .. брав когось за жабри не гірше, ніж Самієв (О. Гончар). 2. Притискати кого-небудь, обмежувати в діях. — Браконьєрів брати за жабри — це, звичайно, діло, і воно, думаю, від тебе не втече (О. Гончар); — На нашу долю теж роботи вистачить,— заспокоював Хома товаришів.— Ми їх (фашистів) з півдня за жабри візьмемо (О. Гончар). схопи́ти за зя́бра. — Допустим, у цьому році пани збільшать нам плату, на рік ми скажемо ще більше дати, а потім так своєю ціною .. схопимо за зябра, що вже земля усім Стадницьким не буде давати ніякого зиску (М. Стельмах).

бра́ти / взя́ти (схопи́ти) за ро́ги кого. Діяти рішуче, настирливо вимагаючи чого-небудь від когось. — Я, князю, ледь-ледь пишу, недавно лише навчився…— почав було викручуватися, та князь схопив його за роги: — Знаю, що ти великий книжник, що ти сидів два роки в хаті у Бориславича й читав літописи,— всміхнувся (Василь Шевчук).

бра́ти (хапа́ти, схо́плювати і т. ін.) / взя́ти (схопи́ти) за го́рло кого. 1. Настирливо або силою домагатися чогось. Почалися виступи делегатів з місць.., тут же грізно клялися, що твердою рукою .. візьмуть саботажників за горло (О. Гончар). 2. Сваритися з кимось, прискіпуватися до когось. — От вони й хапатимуть один одного за горло з приводу кожної дрібниці… А знаєш, я не від того, щоб вони посперечались (Ю. Шовкопляс); Вони (французи) і на владику лають, За горло всякого хватають, Гризуться і проміж себе (І. Котляревський).

взя́ти (схопи́ти) на (в) обере́мок кого, що. Підняти кого-, що-небудь, обхопивши руками. (Самрось:) А що ти мені вдієш? (Роман:) Візьму на оберемок та й укину у хургона (у фургон) (М. Кропивницький); Юрко .. схопив дівчину в оберемок, труснув нею, мов лялькою (М. Стельмах).

вхопи́ти (схопи́ти) / бра́ти (хапа́ти) за ба́рки кого. 1. Загрожуючи бійкою, примусити кого-небудь зробити щось, виконати свою волю (перев. під час сварки, суперечки). Кинувся (Улас) на Івана, неначе звір, одним скоком і вхопив його за барки (І. Нечуй-Левицький); — Він приїхав кіньми, а я не пускаю на виноградник... Кажу: батька рідного не пущу... А він вхопив мене за барки (М. Коцюбинський); Бачачи, що я молодого за барки беру, що молодий не знає, як від мене боронитися, наспіли парубки, родичі молодого (Є. Гуцало). 2. Рішуче домогтися чогось від кого-небудь. Стоколос (бурильник) брав за барки компресорщиків, примушував їх ремонтувати труби (Ю. Яновський).

діста́ти (покуштува́ти) (пече́ного) гарбуза́ від кого і без додатка, жарт. Одержати відмову під час сватання, женихання, залицяння. Орися при першій же розмові нагадала йому Настю з Пісок.— Дістав гарбуза від дочки хазяйської, то тепер уже й біднячкою не гребуєш! (А. Головко); Не один з магнатів і князів .. залицявся (до княжної), .. і кожному довелось .. покоштувать (покуштувати) гарбуза (О. Стороженко). схопи́ти гарбуза́. (Назар Петрович:) Так що тобі, хлопче, мабуть доведеться схопити гарбуза. (Сергій:) Хай так. Я хочу почути це від неї самої (Л. Дмитерко).

спійма́ти (вхопи́ти, схопи́ти і т. ін.) / лови́ти (хапа́ти) о́близня. 1. Лишитися без того, на що розраховував, сподівався; не отримати нічого; зазнати невдачі в чомусь. Ледар літо спав, восени облизня спіймав (Укр.. присл..); Вже другий день Тарас никав селом в такому стані. .. Поткнувсь додому, та довелось тікати, спіймавши облизня (Василь Шевчук); — Віриш ти, що ця свердловина .. дасть нафту чи газ, чи отак, спіймавши облизня, ми підемо звідси? (І. Цюпа); Наставив вухо, щоб слухати, але його ходу почули, і він .. мусив схопити облизня (Д. Бедзик); — Скуштував облизня! А що не молодець Василь! (Панас Мирний); У цьому одвічно бентежному місті ловлять облизня і моторніші та спритніші за мене (М. Рудь). 2. Одержати відмову при сватанні, залицянні. — Мотря Коваленкова, що за нею усі парубки упадали та й облизня спіймали, сміялась, а проте подавала йому рушники (Грицько Григоренко); Роман заслав старостів

схопи́ти запоти́личника. Бути побитим за що-небудь. Коли б у домівці був тато, Максим би отак не витворяв, і не тому, що боявся схопити запотиличника, а просто: при батькові якось самі по собі смирнішали і ноги, і руки (М. Стельмах).

тря́сця вхо́пить (схо́пить) кого, зневажл. Станеться лихо, нещастя з ким-небудь; прийде час помирати. Казала я тобі (Дарці), не лазь по сонці! Так от же буде лазити, поки знов її трясця вхопить! (Леся Українка); — Баба собі така (упирка), ніяк її трясця не вхопить,— знехотя сказав батько,— знахурка (знахарка) (А. Головко); З похмілля нудяться, їдять за горобця. Об Семені дрижать, об Петрі — зранку мліють; А схопить трясця — “Ґвалт! .. покличте панотця — Хай сповіда” (П. Гулак-Артемовський).