СХОДИТИ

вибива́тися (схо́дити) / ви́битися (зійти́) з ко́лії. Переставати вести узвичаєний спосіб життя. Письменник ніби вибився з колії, йшов своєю, відмінною від .. народу стежкою (В. Собко).

збива́тися (схо́дити) / зби́тися (зійти́) на манівці́. Втрачати правильний напрямок у поведінці, діяльності; збочувати. Хто придивлявся до життя, той не раз бачив, як сягають вершин сильні і як збиваються на манівці слабодухі (З журналу); — Та що з тобою сталося, Петре? — Зі мною нічого, а от ти, бачу, зовсім уже .. на манівці зійшов (М. Ю. Тарновський).

зійти́ (звести́ся, перевести́ся і т. ін.) / схо́дити (зво́дитися, перево́дитися) ніна́що (нінаві́що). 1. Утратити все, розоритися. Довелося телицю спродати і новий кожух. Звівся (Карпо) нінащо, а довгів (боргів) не сплатив... (М. Коцюбинський); Був собі хазяїн заможненький, була й скотина, було і усяке господарство, а тепер звівся чоловік нінавіщо! (Г. Квітка-Основ’яненко). 2. Втратити свої якості, властивості, характерні риси. Тепер душа, тепер серце звелися нінащо: “Буде добре, аби гроші, Хоть (хоч) ти і ледащо” (Укр. поети-романтики..); Журиться й жінка його роботяща: Перевелись огороди нінащо (І. Манжура).

зійти́ (зсли́зну́ти) / схо́дити з оче́й. Перестати з’являтися де-небудь, перед кимсь; зникнути. (Служебка:) Невже ти не подякуєш мені? Невже забудеш? (Лицар:) Ох, забути трудно... Скажу тобі по правді, не забуду і все віддам, аби зійшла з очей (Леся Українка); Вона була рада, що панночка десь зслизла з її очей (І. Нечуй-Левицький).

зійти́ / схо́дити в моги́лу (в зе́млю). Умерти. Із славнозвісних іудейських законовчителів своєї доби Ісус, очевидно, не знався ні з ким. Гіллель і Шаммая уже зійшли в могилу (З журналу); (Андромаха:) Задля мене було б вже корисніш В землю зійти, як тебе (Гектора) я утрачу, бо вже ніякої втіхи для мене не буде, як ти свою долю настигнеш, Тільки журба... (Ант. літ.); Один за одним сходять у могилу Ті, з ким топтали ми житейську путь (Л. Дмитерко).

зійти́ / схо́дити з ума́ (з ро́зуму, з глу́зду). 1. Стати психічно хворим, збожеволіти. Час давно б зрозуміти жандармським чинам, що коли б він і був симулянтом насправді, то в лікарні давно вже зійшов би з ума (О. Левада); Ти дала мені тільки розхитані нерви,— і от тепер я чую, що зійду з глузду... (Г. Хоткевич); // Поводитися безглуздо, нерозумно. — Де криниця, а де я..? Чи я з ума зійшла, чи що?.. (Г. Квітка-Основ’яненко); — От, видите, бігме, я вже забула, так мені баки забили. З розуму сходжу (Л. Мартович). 2. за ким, рідше по чому. Виявляти надмірне захоплення, полонившись ким-, чим-небудь; упадати за кимсь. Панянки з ума сходили по його красі, по його норову веселому-сміхотворному (Панас Мирний); Славка... якраз в ту пору буквально з розуму сходила за тим гульвісою (Ірина Вільде).

кро́в’ю схо́дити / зійти́. Гинути, умирати. Але як тут улежиш, коли кров’ю сходять твої товариші. Звівся я на руки, бачу: оточили наших трьох захисників десятків зо два гітлерівців (І. Цюпа).

не схо́дити з-пе́ред оче́й кому і без додатка. Постійно з’являтися в чиїйсь уяві, поставати в пам’яті. — Думаю, а вона мені, оця Ольга, з-перед очей не сходить (Ганна Барвінок); Не сходили з-перед очей (Данила) картини знущання зі старого гуцула, з його жінки (В. Гжицький).

не схо́дити з ума́ кому і без додатка. Постійно уявлятися, поставати в думках, пам’яті, свідомості. — Мені він усе з ума не сходить, все перед очима,— хороший та красний, як сонце, любий, як щастя,— усміхається… (Панас Мирний).

не схо́дити з уст чиїх, кого і без додатка. Бути популярним, постійно згадуватися, обговорюватися і т. ін. Ім’я Кропивницького не сходило з уст навіть тих, хто ніколи не поважав театру (Збірник про М. Кропивницького); Будапешт! Це слово тепер не сходило з уст (О. Гончар).

не схо́дити / не зійти́ зі сце́ни. 1. Продовжувати виставлятися в театрі. П’єси (Г. Ф. Квітки-Основ’яненка) не сходять зі сцени театрів і в наші дні (З журналу). не полиша́ти сце́ни. Не полишають сцени українських театрів гостросюжетні п’єси М. Кропивницького (З газети). 2. Продовжувати діяльність в якій-небудь царині, сфері. не полиши́ти сце́ни. Я зобов’язаний .. пояснити її (руїни) корені, аби грядущі (ті, що будуть жити в майбутньому) хоча б не повторили моїх помилок. Щоб уже сьогодні знали, хто є хто, себто діючих осіб і виконавців, оскільки вони ще не полишили сцени (Б. Олійник); // Зберігати своє значення. Відігравши свою антропогенну роль, колективність не сходить зі сцени (З журналу).

о́чі сльоза́ми (слі́зьми́) схо́дять чиї, кому. Хтось часто плаче. Сирітські очі не раз сльозами сходили. Де шукати порятунок, захист? Нема відповіді (З газети). очи́ці слі́зоньками ізіхо́дять. Зна вже, .. кому під вишнею рай, а кому під другою очиці слізоньками ізіходять (Марко Вовчок).

се́рце обкипа́є (закипа́є, облива́ється, схо́дить і т. ін.) / обкипі́ло (закипі́ло, облило́ся, зійшло́ і т. ін.) кро́в’ю у кого, чиє і без додатка. Хто-небудь відчуває неспокій, тяжко переживає. У неї серце обкипає кров’ю, коли подума вона, яке горе, яку нужду та недостачу терпить її Йосип (Панас Мирний); Чубенко мовчав, сидячи на коні, серце його закипало кров’ю, перед очима стояла пелена (Ю. Яновський); — Глузуєш? Та хіба тобі зрозуміти батькове горе… А в мене серце кров’ю обливається, коли подумаю, що ми без коня (П. Рєзніков); (Маруся:) “Як згадаю свою Україну, то моє серце кров’ю обіллється… Я неначе бачу, над Россю, на горі батьківську хату у вишневому садочку” (І. Нечуй-Левицький).

схо́дити / зійти́ з шля́ху якого. Відмовлятися від попередніх поглядів, переконань, наміченої мети, спрямування тощо. Віра Павлівна не хотіла сходити з того шляху, на котрий .. ступила… (Г. Хоткевич).

схо́дити / зійти́ наніве́ць. 1. Зменшуватися у розмірах, вазі і т. ін. до повного щезання; зникати. — Як видобули вже лівий клин — він уперся у лупак або граніт; правий, де ви, мабуть, тепер робите, сходить нанівець. Від розвилки діаметр руди вужчає (Олесь Досвітній). 2. Поступово втрачати силу; падати. Авторитет начальника з кожним днем сходив нанівець (З газети); — Але й Рябокляч не на своєму місці,— додав Гмиря.— Справді, показний наче був. А тепер нанівець зійшов чоловік. Чужим розумом віку не проживеш! (А. Головко).

схо́дити з ума́ (з ро́зуму) за ким, по чому. Виявляти надмірне захоплення, полонившись кимось, чимось. Панянки з ума сходили по його красі (Панас Мирний).

(усе́) схо́дить / зійшло́ (з рук) кому і без додатка. Залишається безкарним, не поміченим. Коли завинить простий робітник — його покарають. Та коли адміністрація, верхівка — їм усе сходить (Ю. Щербак); Вона .. намагалася верховодити і .. коверзувати. І теж нічого — сходило з рук (М. Стельмах); На нього частенько ображались… Писали, скаржились — все йому сходило з рук (А. Дімаров); // Минає, уладнується як-небудь. (Єфрем:) Іншим якось сходить з рук, а я спіткнувся; підвівся, та вже ґрунту під ногами не почув (М. Кропивницький).

ще мак (росте́ (цвіте́, схо́дить і т. ін.)) у голові́ у кого. Хтось молодий, недосвідчений, нерозумний і т. ін. Ну, що йому скажеш, коли в нього в голові ще мак росте? (Ю. Бедзик).