СУМНИЙ

ли́цар печа́льного (сумно́го) о́бразу, книжн. Наївна людина, пустий мрійник, що нагадує відомого літературного персонажа. — Ти й сама у нас, як Дон Кіхот! Що він мав на увазі? Що довга вона та худа, як лицар печального образу? Чи вважає, що самостійне життя своє вона починає боротьбою з вітряками? (О. Гончар).

невесе́лим (сумови́тим, сумни́м і т. ін.) о́ком, зі сл. диви́тися, погляда́ти і т. ін. Безрадісно, з сумом, журячись і т. ін. Невеселим оком дивилася й її стара мати на ту оселю, на лихий той захист… (Панас Мирний); До Христини підійшов лелека — тихо, нечутно потерся головою об її коліно, поглянув сумовитим оком знизу вгору (О. Бердник).

сумно́ї (лихо́ї, недо́брої і т. ін.) па́м’яті. Уживається для вираження негативних емоцій при згадці про кого-, що-небудь, при оцінці когось, чогось. Церква Богородиці Пирогощої зникла в сумної пам’яті тридцяті роки (З газети); Шкідливу, руїнницьку роботу провадили в нашій мові лихої пам’яті футуристи (М. Рильський); Людяне ставлення до засланого поета (Т. Г. Шевченка) дорого коштувало Бутакову. Він попав під нагляд чорної пам’яті ІІІ відділу (З газети).