СУЄТА

суєта́ сує́т. Життєві дрібниці та їх оцінка як незначних, мізерних, не пов’язаних із справжніми цінностями життя. Усяке багатство, усяка слава — усе воно суєта суєт: і шабля, й булава з бунчуком поляжуть колись поруч із мертвими кістками (П. Куліш); — Суєта суєт і все в світі марнота,— тихенько сказав дяк і заплющив око.— А що ж не марнота, отче? — Любов до людини ..— добрі діла вічні (М. Лазорський); От тягнеться він до непевного карбованця, до потаємних підземних скарбів, а не тямить, що все це суєта суєт (М. Стельмах).