СУДИТИ

суди́ти і (та) ряди́ти; суди́ти, ряди́ти. 1. Управляти, скеровувати. — Запорожці тепер перші пани на Вкраїні: понаставляв я їх сотниками й полковниками, судитимуть і рядитимуть вони по запорозьких звичаях усю Вкраїну (П. Куліш); (Пан:) Я вас розсуджу. Марусю, тобі казав: не смій уступатись, як я стану судить та рядить: я на те пан (М. Костомаров). 2. Роздумувати над чимось, розв’язувати яке-небудь питання, завдання і т. ін. Не вигадали поради й волосні. Судили, рядили — та окружному, а окружний — та губернаторові (Панас Мирний).