СУД

до (Бо́жого (страшно́го)) су́ду. Протягом усього життя, завжди. Хіба умру, то тоді той вечір забуду, а то до суду буду пам’ятати його (Панас Мирний); Так можна і до страшного суду чекати (М. Стельмах).

до су́ду, до ві́ку (до су́ду-ві́ку). 1. Дуже довго. — Коли ж буде кінець цій ночі? Невже вона тягтиметься до віку, до суду? (І. Нечуй-Левицький); // Ніколи. — Не буду до суду, до віку! .. батечки, голубчики! .. пустіть, пустіть! .. (Г. Квітка-Основ’яненко). 2. На все життя; навіки, назавжди. — Вже я його (злодія) пострашу так, що буде до суду-віку дрожать (дрижати)! (І. Франко); Ото знайшов собі радість до суду-віку! (П. Козланюк).

знайти́ суд на кого. Приборкати кого-небудь, використовуючи певні засоби впливу.— Та я не подивлюсь тобі у вічі, сякий-не-такий сину! Я на тебе знайду суд, я тобі покажу, як підмовляти жінок на гріх!.. (М. Коцюбинський).

по́ки суд та ді́ло. Не чекаючи, не зважаючи на те, що колись настане, з’ясується і т. ін. Поки суд та діло, давайте по чарці (М. Номис); — Поки суд та діло, нам треба домогтися окремого клаптя землі для осідку війська (козацького) (С. Добровольський); — Станичного якраз не було, і затриманих, поки суд та діло, зачинили у клуні (М. Олійник).

страшни́й суд. Які-небудь нестерпні, несприятливі умови, обставини (стихійне лихо, безладдя, колотнеча і т. ін.). Прибігаю до сусіди, там усі спали. Стукаю, добиваюся.— Пустіть, Христом Богом молю, бо у нас страшний суд піднявся! (Панас Мирний); Страшний суд творився тоді серед голих, беззахисних таврійських степів. Зривало дахи, замітало колодязі, з корінням видимало в людей з-під ніг посіви (О. Гончар); — Що проти того, як вони умерли, і суд страшний не здасться вже страшним! (Л. Костенко); Нині стали в оборону своєї землі кращі з кращих, і ви, людожери, збираєтесь за це катувати золоті душі! На страшному суді дасте відповідь (М. Лазорський).

суди́ та пере́суди. Недоброзичливе детальне обговорення чиєї-небудь поведінки, дій, вчинків і т. ін. Знову незгода настала у хаті, знову сопуче мовчання, суди та пересуди на стороні (Панас Мирний); По селу йшли суди та пересуди, хто сміявся, хто кепкував, а були й такі, що навіть лаялись (Ю. Збанацький); — Суди та пересуди почались, як завжди, з спогадів про те, як Іван взяв сома на вісім пудів та як Максимові мелькнула щука на два метри (Ю. Смолич).