СТУКАТИ

сту́кати / посту́кати у две́рі до кого і без додатка. 1. Звертатися до кого-небудь з якимось проханням, добиватися чогось. — Не сидіть, стукайте, Петре, в двері до начальства, видадуть ордер (З газети); Уже тепер маємо чим похвалитися. За кількома нашими винаходами і закордон стукає до нас у двері по ліцензії (З газети). 2. Наближатися. Кінчався серпень. Осінь у двері стукала (Є. Куртяк); — Минулося нещастя… Та нова біда постукала у двері. Не та, кажуть, біда, котра до обори прийшла, а та біда, що з обори не йде (В. Большак).

сту́кнуло в го́лову кому і без додатка. У когось раптово виникла думка щось зробити, вирішити. Тут, видно, гірше, ніж там, звідки приїхав. .. І знов стукнуло в голову те саме настирливе питання, що вже забувалось: як воно буде? (М. Коцюбинський); // Ритмічно, постійно з’являтися, спливати у свідомості. сту́кати молотко́м в го́лову (в голові́). “Відвезуть, відвезуть, відвезуть”, — стукало щось молотком в її голові за кожним кроком, коли вона поспішала до Івана (М. Коцюбинський).