СТРОЇТИ

валя́ти (кле́їти) ду́рня. 1. Робити дурниці, безглузді вчинки; поводитися не так, як слід. Петрусь сів. Просто на вогкий, холодний гравій.— Хлопчики, викидайте мене разом з добром, більше я ні на що не здатен.— Кинь дурня клеїти! — розсердився, аж викрикнув Валет (П. Дорошко). валя́ти дурака́. (Вареник:) Демку, побратиме, перестань смішить людей, не соромся. Ну що ти дурака валяєш? (М. Кропивницький). стро́їти ду́рня. — Тільки от що, Маріє,— затримав її Давид,— Хай Тихін дурня не строїть, нехай лікується (А. Головко). 2. Прикидатися таким, що нічого не розуміє, не знає. — Скажи мені, Давид, от у вас, у Грузії, що роблять такій людині, яка в бою дурня клеїть. Га? (Ю. Яновський); — А ти,— звернувся він (пристав) до Шевченка,— зарубай собі на носі: зашмагаю, коли будеш клеїти дурня (З. Тулуб). 3. Нічого не робити, байдикувати. — В Голодний Степ везе, каже, працювати будеш, нема чого дурня валяти (Іван Ле);

кле́їти (ко́рчити, стро́їти) ду́рня. 1. Робити дурниці, безглузді вчинки. Петрусь сів. Просто на вогкий, холодний гравій.— Хлопчики, викидайте мене разом з добром.— Кинь дурня клеїти! — розсердився, аж викрикнув Валет (П. Дорошко); — Тільки от що, Маріє,— затримав її Давид,— хай Тихін дурня не строїть, нехай лікується (А. Головко). 2. Прикидатися таким, що нічого не розуміє, не знає. — А ти,— звернувся він (пристав) до Шевченка,— зарубай собі на носі: зашмагаю, коли будеш клеїти дурня (З. Тулуб); Ясно, що ця руда баба клеїть дурня (І. Багряний). 3. Нічого не робити, байдикувати. — Іди до печей (на завод). Там дурня не будеш клеїти (М. Рудь).

смі́шки (пі́дсмішки, ха́хи) стро́їти. Глузувати, насміхатися, жартувати не в слушний час. Він стоїть, нічого не мовить. Осідлавши коня, смішки строїть (П. Чубинський); — У задніх рядах — не перешіптуватись. Вас запросили не смішки строїти (В. Логвиненко); — Підсмішки строїш,— брязнув (Данило) об підлогу кошиком (Ю. Мушкетик); Він зневажливо посміхався собі в вуса, аж Тимофій Гречко гукнув до нього: — А ти, холуй, чого хахи строїш? Ще засмієшся на кутні! (Ю. Смолич).

стро́їти вихиля́си та викрута́си перев. перед ким. Упадати, загравати до кого-небудь. (Векла:) Кума Стеха казали, що бачили, як Павло зустрів за селом нашу Явдоху і почав там перед нею вихиляси та викрутаси строїти… (М. Кропивницький).

стро́їти з се́бе кого. Удавати кого-небудь, створювати якийсь образ, видавати себе за когось. Це кара Божа — не сестра. Там училася в гімназії — баришню строїла з себе: прибратись і духами напахатись (А. Головко); Їм було вигідно строїти з себе революціонерів (Ю. Яновський).

стро́їти коми́зу. Вередувати. — Як же вниз, коли я знизу? Ти не строй мені комизу! (П. Тичина).

стро́їти мі́ни. Робити гримаси. — Іч, куди забрався, гемонський хлопець! — строїть міни Данько, продовжуючи розмову в лицях (О. Гончар).