СТІНА

аж сті́ни (ві́кна, две́рі і т. ін.) дрижа́ть (дрижи́ть). Дуже гучно, занадто голосно (що-небудь діється, відбувається). Співаємо, аж на улицю чути, аж стіни у хаті дрижать… (Панас Мирний).

би́тися голово́ю об сті́ни. Перебуваючи в стані розпачу, даремно докладати зусилля, щоб запобігти чомусь небажаному. — Коли ж він (Василько) до політики доріс?..— Вони про це не говорять батькам, вони ховаються від батьків.., а потім батьки б’ються головами об стіни (М. Стельмах). би́тися голово́ю в мур. Стара пані тільки що головою в мур не б’ється, та нічого не врадить (Марко Вовчок).

відгороди́ти му́ром (стіно́ю). Повністю ізолювати від кого-, чого-небудь. Царський уряд, підступна буржуазія і духівництво робили все, щоб відгородити височенним муром невмируще слово Кобзаря від трудящих мас (З журналу).

де́ртися на стіну́ (на сті́ни). Бути в стані сильного збудження, відчаю і т. ін. Так .. відьма наробила, що бідна дівка аж на стіну дереться та пробі бажа пана сотника Уласовича Забрьоху (Г. Квітка-Основ’яненко); — Кожен як може шукає виходу з цього пекла (фашистської неволі). Одні бачать вірний шлях, а деякі на стіни деруться (О. Гончар). де́ртися по сті́нах. Уже дідовід (Гриць) одною ногою в ямі, а ще як заллє собі пельку, то мало що .. по стінах не дереться (Панас Мирний).

кита́йська стіна́; кита́йський мур. Нездоланна перепона, великий бар’єр, що перешкоджає розвитку чого-небудь, зумовлює цілковиту ізольованість чого-небудь. — Не можна відгородити китайською стіною працю від гри (В. Сухомлинський); Любовній історії свого героя Левка Горового А. Мороз також приділяє не більше уваги, ніж інші письменники. Тільки любов у нього не відгороджена китайським муром від громадської діяльності героя (З журналу).

на стіну́ (на сті́ни, на сті́нку і т. ін.) лі́зти / полі́зти. 1. Бути дуже збудженим, неспокійно себе поводити, наполягаючи на чомусь. (Одарка:) Так і я не хотіла за свого Прокопа, на стіну лізла (Г. Квітка-Основ’яненко); — Місяць тому ти ліз на стінку, вимагаючи миру.., а тепер співаєш щось зовсім іншої (З. Тулуб). 2. Доходити до стану одуріння, бути у відчаї; шаленіти. — Чи не напоїли ви нас таким, що, може, й на стіни поліземо? (Г. Квітка-Основ’яненко); — Нагодувати його солоним, а тоді не давати води. ..на стіну полізе, сказиться! (М. Старицький). тро́хи не лі́зти на сті́ни. Єремія репетував, кричав не своїм голосом. Голос його дійшов до найвищих нот. Він бігав по світлиці, трохи не ліз на стіни (І. Нечуй-Левицький).

обтира́ти / пообтира́ти спи́ною сті́ни (кре́йду, гли́ну і т. ін.), несхв. Стояти або сидіти без діла у приміщенні чи біля нього; гуляти. Хлопці й дівчата обтирають у фойє спинами крейду, плюхають насіння (Ю. Мушкетик); Старші жінки сидять на призьбі, обтираючи спинами глину (З журналу). Ще трохи — і всі рушать до клубу .. пообтирають спинами стіни і розбредуться (Ю. Мушкетик).

підпира́ти (спи́ною (плечи́ма)) сті́ни (стовпи́, одві́рок і т. ін.). Не мати певного заняття; стояти, намагаючись не заважати комусь, не привертати чиєїсь уваги, перев. з певною метою. — Слухай, хлопче,— звернувся він (Мусій) до Данилка,— надінь шапку та погуляй біля землянки. Може, там хто стовпи підпиратиме, увійдеш, скажеш (П. Панч).

притиска́ти (припира́ти) / прити́снути (припе́рти) до стіни́ (до сті́нки) кого. Ставити когось у безвихідне становище, домагаючись зізнання, здійснення чого-небудь і т. ін. — Бог з вами, не притискатиму вас до стіни… (Леся Українка); Все перемішалося в старому, як перемішується лише в тому, кого вперше в житті припирають до стінки (Ю. Шовкопляс); (Арсен:) Мені якби ще отого шахрая, Геннадія, до стінки притиснути! (З. Мороз); Вона тут же вирішила рішуче “приперти до стіни” свого супротивника (М. Хвильовий); — Що ж воно оце робиться, га? — приперли вони нас до стінки сердитими запитаннями (З журналу). припе́ртий до стіни́. Припертий до стіни.., чи не щодень до сповіді стаю, та жодної нема мені покути (В. Стус).

притуля́ти / притули́ти горба́того до стіни́, жарт. Говорити щось недоречне, нелогічне і т. ін. або робити щось не те, що треба. (Маруся:) Ти вже почнеш чорт батька зна що вигадувать та притулять горбатого до стіни! (М. Кропивницький).

проби́ти стіну́ чого, яку. Ціною великих зусиль здолати опір, добиваючись чогось. Саме представники .. неформальних об’єднань провели величезну роботу, аби .. пробити стіну бюрократичного перестрахувальництва й байдужості (З журналу); І першою наважилася пробити цю стіну газета «Молода гвардія». Ця стаття мала наслідки вибуху бомби (З журналу).

ста́вити / поста́вити стіну́ між ким—чим. Відчужуватися від кого-небудь, поривати близькі стосунки з ким-небудь; ізолювати кого-, що-небудь від кого-, чого-небудь. В тюрмі один признається, що він не з простих, і цим зізнанням ставить між собою і товаришами стіну (Ю. Яновський). стоя́ти стіно́ю. Штатні функціонери впродовж десятиліть стояли стіною між читачем (З газети).

стоя́ти / ста́ти сті́ною (му́ром) за кого—що і без додатка. Виступати одностайно, згуртовано на захист кого-, чого-небудь. (Яків:) За Кубу переживаю, .. щоб народ вистояв .. Вистоять .. Тільки щоб піднялися всі, як один, стіною стали (М. Зарудний); Трудящі Києва, стіною стали на захист Вітчизни (З газети); Взяти сокири і муром стати біля своєї землі (М. Стельмах).

у чотирьо́х сті́нах, зі сл. сиді́ти. У самотині; ізольовано від життя, нічого не роблячи, не реагуючи ні на які події. Що ж ти (Онисько) знаєш? Хоч би кого у сусіди пустив — все б охватніше, веселіше жилося… А то товчись сама на дві половини, сиди, як дурна, у чотирьох стінах,— слова нікому сказати (Панас Мирний); — Де я була? Що я бачила? У чотирьох стінах вік ізжила (М. Кропивницький); Не для того я повертаюся додому, щоб сидіти в чотирьох стінах і снувати спогади, яких ще майже не мав (П. Загребельний).

хоч голово́ю (ло́бом) об стіну́ товчи́ кого і без додатка. Уживається для вираження неможливості переконати нетямущу або вперту людину. Свербивус безнадійно махнув рукою .. Хіба ж можна було розмовляти з таким чоловіком, як Коритний? Нічого не тямить. Хоч ти головою товчи об стіну, а він — своє (М. Ю. Тарновський); Ти його хоч лобом об стіну товчи — не послухає (З усн. мови).

що (як) горо́хом об сті́нку (о стіну́) кида́ти, перев. зі сл. говори́ти, каза́ти і под. Дарма, безрезультатно. — Я не раз говорила Михайлові, але до нього говорити, — однаково, що горохом об стіну кидати (Ірина Вільде). горо́хом о стіну́ кида́ти. — Ет, з тобою говорити, то однако горохом о стіну кидати,— буркнув Мошко (І. Франко).

як горба́тий до стіни́, зі сл. пристава́ти, ірон. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (пристав). Пристав, як горбатий до стіни (Укр.. присл..).

як (мов, ні́би і т. ін.) горо́хом си́пати / поси́пати, зі сл. говори́ти, чита́ти і т. ін. Дуже швидко, багато, безперервно, не зупиняючись. — Кресало є? .. є! .. А губка є? .. є! .. Ну викрешемо… га! — торохтів він, мов горохом сипав (М. Коцюбинський); — Я і досі хрестиком розписуюсь, а вона читає, мов горохом сипле,— з любов’ю дивиться на доньку Мирон (М. Стельмах); Хаврусь був проворний, жвавий, говорив.., неначе горохом сипав (І. Нечуй-Левицький); Раптом зірвавшись з землі, він сів, лице його оживилось, очі заблищали, мокрі ще від сліз, і він, прудко махаючи руками, заговорив, немов горохом посипав (І. Франко). ні́би горо́хом си́пати об сті́нку. Голос у хлопця був трохи глухуватий .. Адже буває: інший читає вірша, ніби сипле горохом об стінку. А цей укладає в кожне слово пристрасть душі (З газети); // Даремно. ні́би горо́хом об стіну́. Кажеш, говориш, показуєш, і ніби горохом об стіну. Казав: гляди не пускай їх на

як (мов, ні́би і т. ін.) за кам’яно́ю горо́ю (рідше стіно́ю), зі сл. бу́ти, жи́ти і т. ін. Під чиїмсь надійним захистом, без клопотів і т. ін.; позбавлений турбот, захищений. — Та ти сам не турбуйся, бо ти за мною, як за кам’яною горою (Марко Вовчок); — Тому-то й я позичила тебе в Мартохи, щоб бути за тобою, мов за кам’яною горою (Є. Гуцало); — Я за нею (Софією), можна сказати, як за кам’яною стіною живу (В. Собко). як за горо́ю. — Гарна ви жінка в Петра,— знову похвалив гість .. — Має шанувати своє щастя. Він за вами — як за горою! (Є. Гуцало).

як (мов, ні́би і т. ін.) об стіну́ (об сті́нку) горо́хом, несхв. Ніщо не діє, не впливає на когось, не реагує хтось на що-небудь; безрезультатно. — Чи я ж не вмовляла (Чіпку), чи я не благала?! — плаче Мотря.— Та що з того?.. Сказано: як об стіну горохом (Панас Мирний); Що вже йому не робили, як не соромили, а все як горохом об стіну (В. Кучер); — Що я наговорюся їм .. мов об стіну горохом (Г. Хоткевич); — От бачиш, уже й до душі дійшло. .. А то було як об стінку горохом (П. Панч); — Вам кажи, не кажи — як об стінку горохом (А. Дімаров); як у стіну́ (у сті́нку) горо́хом. Та що ж? Як у стіну горохом (І. Стеценко); — Діти он у нас ростуть. Що ти, кажу йому, дітям після себе зоставиш?.. Так що ж? Як у стінку горохом!.. (Панас Мирний). що горо́х об сті́нку. Підросли хлопчаки. Тепер уже з ремінцем пізно, а бабине слово їм — що горох об стінку (С. Журахович); мов горо́х на стіну́. — Хоч що говор