СТАРИЙ

від мало́го до старо́го. Усі люди незалежно від віку; діти й дорослі; всі. Весь аул від малого до старого збігся до саней (З. Тулуб); Сонячний осінній день… Коло клубу — від малого до старого (З журналу). від старо́го до мало́го. Іван Оленчук.. підняв усіх жителів свого кутка — від старого до малого — рятувати броди (О. Гончар).

(і) мале́ й вели́ке (старе́). Усі люди незалежно від віку; діти й дорослі; всі. — Його мале й велике знає.. По всіх усюдах він буває (Л. Глібов). (і) старе́ й мале́. Оповістив батюшка.., щоб і старе і мале, щоб усі зібралися до церкви (Г. Квітка-Основ’яненко); Усі, старе й мале, виходили зустрічати князя (Г. Хоткевич); — Хазяїн там є, — і старе й мале так говорить про Степана Петровича довкола (В. Большак); (і) старі́ й малі́. — А в селі, як побачили наше авто, так і старі й малі, й гусята й поросята.. — все геть-чисто повискакувало на вулицю (Остап Вишня); Під високим тином коло сільради ніде яблуку впасти. Збіглися старі й малі з усього кутка (В. Кучер).

співа́ти стару́ пі́сню. Продовжувати говорити що-небудь давно відоме (переважно негативне). — Все продовжуєте співати стару пісню. Вам уже ніхто не повірить! (З журналу). співа́ти стари́х пісеньо́к. — Не співайте старих пісеньок. Всі зневірилися у ваших обіцянках! (З газети).

стара́ заква́ска. Риси вдачі, поведінка, притаманні представникам старшого або попереднього покоління. — О, безперечно! — скрикнув Шарко.— ..Старої інтелігентської закваски ви не найдете й духу (М. Хвильовий); Дід Горобець старої закваски, з мовчунів, з отих, котрі довго тупцюють коло порога (М. Чабанівський).

стара́ пі́сня. Що-небудь давно всім відоме. — Весь зал раптом завирував: — Годі! Чули! Геть! — неслося з усіх кінців.— Старі пісні! (О. Гончар).

стара́ то́рба, зневажл., фам. Людина похилого віку. Лихе мене напустило .. промовляти до тої старої торби (Л. Мартович).

старе́ лу́б’я, жарт., зневажл. Людина похилого віку. — Жило б, старе луб’я, коли зодягнене, не голодне й не холодне… Так ні! Ще й кирпу гне… (Панас Мирний); Ще старе луб’я й на вулицю піде вкупі з парубками (І. Нечуй-Левицький); (Савка:) Шкода вже нам молодіти, старенька моя!.. (Жартома обгортає жінку). (Василина (сміється):) Ось геть! Дивись, що вигадав, старе луб’я (С. Васильченко);— Старе луб’я, куди йому дівку приспати (Є. Гуцало).

стари́й лис; стара́ лиси́ця. 1. жарт. Бувала, досвідчена людина. — У вас, молодий чоловіче, мудрість мужа, а хитрість змія-іскусителя (спокусника). Мене (декана), старого лиса, кругом пальця обкрутити (П. Колесник); Генрі бере дочитувати мої мемуари, а я, хитрий старий лис, виходжу на балкон (Ю. Яновський). 2. зневажл. Лукава, нещира, хитра і т. ін. людина. Завідуючий був старий лис, з медом на устах (С. Васильченко); В сусідах живе його суперник, старий лис. Що тільки може — гарбає до себе (О. Маркуш); В серці її все аж кипіло від гніву. В таку мить цей старий лис .. тікає від роботи (В. Собко); Юнона, козир-молодиця, Юпітеру не піддалась, Бо знала, що стара лисиця На всякі штуки удалась (І. Котляревський); — Стара лисиця той Турковський! А я? де мої очі були?! (Леся Українка); // Літній чоловік, який залицяється до дівчат, молодих жінок; спокусник. (Гнат:) Дурив тебе, старий лис! Ой, та я йому ноги поламаю, аби зна

Стари́й світ. Європа, Азія, Африка (на відміну від Нового світу — Америки, що була відкрита пізніше). (Річард:) .. Чому ж се ти в Голландії “не всидів”? Зарібку (заробітку) не було? (Джонатан:) Та ні, не те, а я зневірився в Старому світі (Леся Українка).

стари́й сич, жарт., перев. лайл. Про старого, з багатим життєвим досвідом, часто відлюдкуватого чоловіка. — Бач, який батько? — пошепки сказав Остап Андрієві.— Все старий сич знає, а прикидається (О. Довженко).

стари́й як (бі́лий (Бо́жий)) світ. Дуже давній, споконвічний. — Я вношу (пропоную) тост, старий як світ, а проте вічно свіжий .. най жиє (нехай живе) красота (І. Франко); (Хламушка:) На добраніч. Старе як світ, побажання… Та не віриться мені чогось в добрість цієї ночі… (П. Кочура); Хтось чистим, хорошим, високим голосом почав стару як світ, .. давню солдатську пісню (Григорій Тютюнник).

(старі́й) жа́бі (горобце́ві, горобцю́) по колі́на. Неглибоко, зовсім мало. — В Семигорах нема де і втопиться, бо в ставках старій жабі по коліна,— сказав Карпо (І. Нечуй-Левицький); — Далі не заходь, .. ось тут і хлюпочись на мілкому, де горобцю по коліна... (О. Гончар); — Коли приїхав (Вовченко) до мене, то кепкував над тобою, казав, що в тому ставку горобцеві по коліна буде (М. Чабанівський).

стрі́ляний (стари́й) горобе́ць (вовк). Досвідчена, бувала людина, яку важко перехитрити, обдурити. — Сам біс десь не злякає мене,— стріляний я вже горобець (М. Стельмах); — Не води мене за ніс, Федю. Я старий горобець (П. Загребельний); Даг виявився стріляним вовком, вмілим політиком, освіченим (Л. Дмитерко); Абдулаєв був старий вовк, він знав — “язика” взяти нелегко (Григорій Тютюнник).

як (мов, ні́би і т. ін.) чорт у суху́ гру́шу (у стару́ вербу́), зі сл. закоха́тися, грубо, ірон. Дуже сильно. Маланка бачить, що закохався Дмитро, як чорт у суху грушу (М. Зарудний); Провідний інженер об’єднання з перших же днів як чорт в стару вербу закохався в молоденьку Галочку-веселуху (З журналу).