СПУСКАТИ

збува́ти (спуска́ти) / збу́ти (спусти́ти) з рук кого, що і без додатка. Позбуватися кого-, чого-небудь або продавати щось. (Гнат:) Так от, учора їздив я в місто на ярмарок: треба було збути з рук одну шкапину (М. Стельмах); Він залюбки збув би його (панський одяг) з рук, але що як спитає пан: “А чого це, Корнюшо, не бачу на тобі своїх брюк?” (М. Стельмах); — Не пропив я (добро), не прогайнував... усе спустив з рук, аби тільки як-небудь прикрити ваші злидні (П. Куліш).

не спуска́ти з ду́мки кого, що. Весь час думати, не забувати про кого-, що-небудь. Співаючи тих пісень, вони не спускали з думки тих молодих студентів, котрі так довго бігали слідком за ними (І. Нечуй-Левицький).

не спуска́ти / не спусти́ти о́ка (оче́й) з кого—чого. 1. Постійно пильно дивитися на кого-, що-небудь. Маруся їхала конем. Була змучена і фізично, і морально. Опришок не спускав з неї ока (Г. Хоткевич). 2. Милуватися ким-, чим-небудь, задивлятися на когось. За що вони (люди) тепер мене В палатах вітають, Царівною називають, Очей не спускають З мого цвіту? (Т. Шевченко); Маковей, сам того не помічаючи, весь час не спускав очей з Ясногорської (О. Гончар). оче́й не спусти́ти. Очей з неї (Галі) не спустить (офіцер), і що розказував Олексієві, забуде, замовчить; а коли Олексій що розказує, то він і не чує нічого (Г. Квітка-Основ’яненко). 3. Постійно наглядати, стежити, спостерігати за ким-, чим-небудь. Боячись, як би під впливом лихих чуток і розмов покоївка чогось не накоїла, Уляна Григорівна наказала Христині не спускати ока з Наталки (С. Добровольский); Я ступаю крок убік, але не спускаю ока з мого пересл

опусти́ти / опуска́ти о́чі (в зе́млю (додо́лу)). Відчуваючи незручність, сором, збентеження і т. ін., дивитися вниз; засоромитися, знітитися. Умовила хвора, і черниця тихо Сиділа, очі в землю опустивши… (Леся Українка); Гашіца.., опустивши очі додолу, червоніла (М. Коцюбинський); Підберезов хотів щось сказати, але тільки ворухнув язиком і розгублено опустив очі (З газети). опусти́ти зір. — Сьогодні до одної (дівчини) ходять, а завтра до другої.— Я до одної ходжу,— сказав я й опустив зір (Є. Гуцало). опусти́ти очи́ці в зе́млю. Тільки добіга (дівчина) до якої кучі, де вже зна, що на неї пильніш усіх дивляться, тут вона очиці опустить в землю (Г. Квітка-Основ’яненко). спуска́ти о́чі додо́лу. Дівчата соромливо спускали очі додолу (І. Нечуй-Левицький).

пусти́ти (спусти́ти) / рідше пуска́ти (спуска́ти) ю́шку (кров, ма́зку) (з но́са) кому, рідко з кого. Дуже побити кого-небудь, звичайно до крові, ран, або вбити когось. “Насамперед треба йому пару разів затопити в пику,— думав поручик,— потім пущу йому юшку з носа, відірву вуха, а далі — побачимо” (Переклад С. Масляка); — Як тебе, Левку, скалічили.— Не плач.. Пустили пани з мене юшку, ну та ще будем з них робити м’ясо (М. Стельмах); — Що,— каже,— пожив по-людському, одмінив кров? От нехай пущу йому кров з носа, тоді побачу, яка вона в нього тепер (М. Коцюбинський); — Покиньмо кров врагам пускати. Пора нам відсіль уплітати,— Низ Евріалові сказав (І. Котляревський).