СПУСК

не дава́ти / не да́ти спу́ску кому і без додатка. Бути надзвичайно вимогливим до кого-небудь, не прощати комусь провини, не залишати кого-небудь безкарним за непорядні дії, вчинки тощо. (Третій молодий ткач:) Ось ходіть лишень, дядьку, з нами! Ми їм спуску не даємо (Леся Українка); На фермі прискіпувався (Кирик) до всякої дрібниці — і за доярками стежив, і зоотехніку та ветеринару не давав спуску (Є. Гуцало); Найменше порушення трудової дисципліни (на машинобудівному виробничому об’єднанні) не лишається нерозглянутим. Ніколи не даємо спуску — ні робітникові, ні керівникові (З газети); Приїхав голова на поле, бо за всім має устежити, бо господар він справжній, тямковитий, нікому спуску не дасть (Ю. Бедзик).