СПОПЕЛЯТИ

спопеля́ти / спопели́ти очи́ма (зо́ром) кого. Дуже гнівно, презирливо дивитися на кого-небудь. Підігріваючи себе своїми ж жалісливими й гнівними словами, він спопеляв бідного Костянтина Павловича помутнілими від обурення очима (В. Козаченко); — Як вас величати? — спитав винахідник Жора, спопеляючи очима Джо Дассена на кофтинці феї (А. Крижанівський); Чому ти .. не спопелив зрадливця своїм зором? (М. Нагнибіда).

спопеля́ти / спопели́ти се́рце (серця́). Завдавати кому-небудь великих душевних страждань, викликавши величезної сили почуття до себе. І голос Бог мені подав: “Устань, пророк, і виждь, і внемли, Сповняйся волею творця, І, крізь моря йдучи та землі, Глаголом спопеляй серця!” (Переклад М. Рильського).