СПОЛОХ

би́ти / уда́рити на спо́лох. 1. Сповіщати про небезпеку, подавати сигнал тривоги. — Ну, та й ми не дрімаємо,— зауважив Явтух Судар,— розіслали гінців по селах, б’ємо на сполох. Хотіли й до вас посилати… (О. Гончар). 2. Виявляти занепокоєння, тривожитися, переживати. “Там, де треба,— повчав він нас,— буде вжито відповідних заходів, а там, де спокійно, нема чого бити на сполох” (І. Муратов); Зірок з неба Хома Микитович не хапає, але в колгоспі немає чогось такого, щоб бити на сполох, скликати збори (Я. Гримайло).

як (мов) на спо́лох. Дуже швидко. Кузь не входив, а влітав у хату, наче на сполох (Григорій Тютюнник).