Фразеологічний словник української мови
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р [С] Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
СПОКУТУВАТИ

споку́тувати / споку́тати (свою́) вину́ ((свою́) прови́ну, (свої́) гріхи́). Намагатися добрими ділами, доброю поведінкою заслужити прощення за що-небудь. — О ні, прошу, я сам спокутую свою провину! Не турбуйтесь, я не нароблю вам безладу (В. Підмогильний); Серед інших вашому журналові особливо варто почати спокутувати свої гріхи (З журналу).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: СПОКУТУВАТИ


матиме такий вигляд: Що таке СПОКУТУВАТИ