СПОВНА

не спо́вна́ ро́зуму. Дурний. — Кому вони (військові заняття) потрібні? — скипів полковник, ще думаючи, що новоприбулий або насміхається над ними, або не сповна розуму (М. Стельмах).

сповна́ ро́зуму. Уживається для вираження здивування, застереження, коли хтось діє необачно, необдумано. — Опам’ятайсь, Карпе! Що ти вигадав: по-панському схотів жити, кров свою одмінити? Чи ти сповна розуму..? (М. Коцюбинський).