СПОВИТОК

з (са́мого) сповитка́ (сповито́чка). З ранніх років; з віку немовляти. — Слухай, який у тебе стаж? По-моєму, ти редактор із сповитка (О. Гончар); — А ви змалечку рибалите, дідусю? — З самого сповиточка, як тільки ходити навчився (Ю. Збанацький).

у сповитку́ (у сповито́чку). У віці немовляти; немовлям. — Тепер господарює в мене моя дочка-єдиниця, бо старших дочок Бог прибрав до себе, ще як були в сповитку (І. Нечуй-Левицький); Дітей, маленьких немовлят, Їх тільки шкода. Чи на те вродились, Аби у сповитку пізнати голод, спрагу? (Леся Українка); Я свого отця-неньки не знаю; я ще в сповиточку зосталася сиротою (Марко Вовчок); Мистецтво те було не в сповиточку. Грифони вже ту лань не заклюють. Два скіфи шиють золоту сорочку. Два скіфи з чаші золотої п’ють (Л. Костенко).