СПИНА

(аж) моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори стає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Калинович перший раз почув у оцій канцелярії, як мороз подер його за плечі (І. Франко); У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу… (Панас Мирний); Мороз подрав Христю поза спиною, серце так трудно заколотилося… (Панас Мирний). моро́зе́ць дере́ по́між лопа́тками. Виїхав у поле — і війнуло на мене духом землі, .. й раптом весь я набубнявів свіжою радістю, такою прохолодною втіхою, од якої морозець дер поміж лопатками (Є. Гуцало). 2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. від чогось.

(аж) моро́з іде́ (прохо́дить, пробіга́є і т. ін.) / пішо́в (пройшо́в, пробі́г і т. ін.) по́за шкі́рою (по́за спи́ною, по спи́ні і т. ін.) кому, у кого, від чого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, раптового впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Холодно було, і мороз йшов поза шкуру, коли вилітали перші свистячі звуки (М. Коцюбинський); — Співав про князя Ігоря,— мороз ішов по спині.— Чарівна пісня (Василь Шевчук); І хоч мороз проходив по спині, Сергій Коляда стримував тремтіння і стояв непорушно (І. Багмут); Скрикнув таким диким голосом, що мені мороз пішов поза шкірою (О. Досвітній); — Де вона там тепла? Аж мороз поза шкурою пішов, як черкнувся ногою! — каже Яким і якось неймовірно поглядає на воду (Панас Мирний); Роздягли братчики Кирила Тура, а в Петра аж мороз пішов поза шкурою, як побачив він білу його сорочку.. в крові (П. Куліш); Гнатові аж моро

(аж) моро́зом сипну́ло (сипону́ло) (за спи́ною (по́за шкі́рою, по спи́ні)) в кого, безос. У кого-небудь з’явилося неприємне відчуття холоду від страху, переляку. У Грицька морозом сипнуло від того Христиного крику (Панас Мирний); Страшно Петрові стало… Він зупинився, став прислухатись. За спиною аж морозом сипнуло (Б. Грінченко); Недокус посміхався, а в мене морозом сипнуло поза шкірою (Ю. Збанацький). сипну́ло мо́ро́зцем по спи́ні. І раптом почувся сплеск, наче скинулась велика риба, і в Журила по спині морозцем сипнуло (Є. Гуцало).

(аж) мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. 1. Хтось тремтить, здригається від холоду, хвилювання, радості, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Слухаєш — і трепетливі мурашки по спині бігають (О. Ковінька); Єлька і слів його не чула, їй аж мурашки бігали по тілу від його фальшивих нот, все боялась, що він таки на півня зірветься (О. Гончар); Вовк (пес) одійшов убік, але не втих,— він жалібно й тривожно повискував, аж мурашки в людей нишпорили по спинах (Є. Гуцало); Іван .. ще раз проказав ці рядки з таким жаром, з таким піднесенням, що по спині його пробігли мурашки (П. Колесник); Аж мурашки забігали по Даниловій спині. Він не міг усидіти спокійно в сідлі від обурення (А. Хижняк); Гриць побачив вперті в нього гадючі очі генерала

без упи́ну (рідше без спи́ну). Весь час, не перестаючи; безперестанку. Блідий панотчик балакав без упину (Л. Мартович); Серед чудових картин та виглядів у дорозі пливуть мої думи одна за однією .. без спину, пливуть самохіть не по моїй волі (І. Нечуй-Левицький); // Не роблячи зупинок під час руху. То йдуть вагони без упину з вантажем бойових речей — гармат, і танків, і мечей (мечів) (П. Тичина).

виїжджа́ти на чужі́й спи́ні, несхв. Користуватися наслідками чиєїсь праці. (Федора:) Цілу весну ніжилась, наче пані, а тепер хочеш на чужій спині виїжджати... (М. Зарудний).

встроми́ти (да́ти, всади́ти і т. ін.) ніж (ножа́) в спи́ну кому, несхв. Вчинити, зробити щось підступне щодо кого-небудь. Ні, вбивця нашої дочки, ви хочете сховатися серед нас! Щоб слушної для вас хвилини встромити ніж нам у спину... Не вийде! (Ю. Яновський); Взяла (Катря) наше ковалівське прізвище і на таку ганьбу його кинула? Ножа мені в спину дала (В. Кучер). встроми́ти ножа́ в се́рце. — Оце ж ти мені ножа встромив у серце! — заплакала Пріся. — Ти ж воював уже десять років, а чого досягнув? (А. Кащенко).

гла́дити / погла́дити по спи́ні кого і без додатка. Бити, карати кого-небудь. — От ми й відішлемо його назад, у нас своїх шибеників доволі, хай там погладять його по спині (М. Коцюбинський).

гну́ти (згина́ти) / зігну́ти спи́ну (ши́ю, карк, хребе́т і т. ін.). 1. Тяжко працювати. Сокало неохоче віддав перепустку Йванові. Йому б отаку!.. Попросити по-людському. Ні, не дають. Недаремно ж (Іван) на німців гнув спину. Жаль, не провалили черпаком отим голову. Зрадник! (А. Дімаров); — Не можна далі жити отак! — говорила літня селянка-біднячка, яка все життя гнула спину на поміщицькій землі (З газети); Грішні душі, просте бидло Гнуло в праці карк свавільний, А канчук гуляв свобідно, Лад піддержував суспільний (І. Франко). згина́ти хребта́. Винороби, що згинати В полі мусили хребти, На щорічне графське свято Хоч-не-хоч, а мали йти (Л. Первомайський). 2. перев. перед ким—чим. Виявляти покірність, запобігати, підлещуватися. — Не люблю я покорятись та гнути перед усяким дідьком спину (І. Нечуй-Левицький); Бувало Микита, мій дід, кожум’яка, Столітня дідівська нерадісна путь! Ніколи, розказують люди, не п

грі́ти / погрі́ти (лома́кою (ки́єм і т. ін.)) спи́ну (пле́чі, ре́бра тощо) кому. Бити, карати когось. Сівши на царство, Грів (Петро) спину (нагайкою) вельможним (П. Гулак-Артемовський); — Двадцять літ я й за дубець не брався, а тепер би погрів їй ломакою спину, дак (так) син не дає (Ганна Барвінок); Рад би я був, коли б Сомко за сей жарт звелів, жартуючи, погріти йому киями плечі! (П. Куліш).

дрижаки́ пробіга́ють (хо́дять) / пробі́гли (пішли́) по спи́ні (по шкі́рі, по ті́лу і т. ін.) чиїсь, у кого і без додатка. Хто-небудь тремтить від холоду, страху, хворобливого стану, нервового напруження і т. ін. Несподівана туга за чимось невимовно дорогим струшувала діда, аж дрижаки пробігали по шкірі (Є. Гуцало); Тіні насправді ворушаться. Вони хутко перебігають від одного стовбура до другого. В цей час щось зашкряботіло під вікном. По його тілу пробігли дрижаки (П. Панч); — Зачепіть-но тільки,— не відступив Савка, хоч від Кузьменкової загрози пішли по його спині дрижаки (З. Тулуб). ходи́ли дрижаки́. У Маріки теж уже сині від холоду губи, під благою сорочиною хвилями ходили дрижаки (С. Васильченко).

дрож пробіга́є / пробі́г по спи́ні (по ті́лу, по́за спи́ною і т. ін.) у кого, чиїй і без додатка. Хто-небудь тремтить від холоду, страху, хвилювання, нервового напруження і т. ін. Владек чекав і хвилювався. Намагався бути спокійним, але по тілу пробігав дрож (Р. Іваничук); — Офіцери,— сказав головнокомандуючий, і холодний дрож пробіг по офіцерських спинах, до того невпізнанний був голос генерала і вся його пригнічена фігура.— Офіцери… імператора немає (О. Довженко); Школа шикувалась на урочисту лінійку. Заспівала сурма, вдарив дрібно барабан. В Миколи дрож пробіг поза спиною (Ю. Збанацький).

за ко́мір (за ши́ю, за спи́ну і т. ін.) ллє́ться кому і без додатка. Треба негайно робити щось, поспішати з чимсь. Уже за комір ллється, треба, щоб робота була зроблена якісно (З газети); // Терміново потрібен хтось, потрібне щось. — Де ж ти її зловиш, коли вже ось за комір ллється! (Є. Гуцало).

за плечи́ма (за спи́ною) не носи́ти чого, що і без додатка. Згодиться в житті, не буде зайвим. — Що знати, те за плечима не носити,— казав старий (батько) (Панас Мирний); — Де ви це слово (бізнес) перейняли? — Воно давно при мені… Науку за плечима не носити… Тільки й досі не дуже второпаю, що воно має визначати? (О. Гончар); — Механізація — то знання, а його, як відомо, за спиною не носять (З газети). не за собо́ю носи́ти. Ремесло не за собою носити (М. Номис).

за спи́ною у кого, чиєю, кого і без додатка. 1. Таємно від кого-небудь. Шаную ворога свого І хитрого і злого. Остерігаюся його І жду всього від нього. Та забуваю в суєті, Що в мене за спиною Мені готують пастку ті, Хто їсть і п’є зі мною (І. Низовий). 2. зі сл. жи́ти, бу́ти і т. ін. Під чиєю-небудь опікою, чиїмсь захистом; за підтримкою або на утриманні кого-небудь. У великій родині Річинських жінки всіх поколінь жили виключно за спинами своїх чоловіків (Ірина Вільде). за широ́кою спи́ною. Дмитрові здавалося, Гайченко не на своєму місці, що він живе собі за широкою спиною Боровика, як у Бога за пазухою (Ю. Збанацький). 3. У минулому. За спиною в неї нелегке життя з своїми втратами, болями… (О. Гончар). 4. Позаду кого-небудь. Покойові їй проходу не дають: пройде вона — очима так і проводять, за спиною регочуть (Панас Мирний); Полк швидко просувався вперед, залишаючи за спиною окремі вогневі точки противн

за ши́ю (за спи́ну, за ко́мір і т. ін.) не ллє кому і без додатка. Нема потреби поспішати щось робити; ніщо не турбує, не хвилює і т. ін. когось. Починається балачка з приводу прочитаного, балачка нехаплива, спокійна, що ведеться тоді, коли, кажуть, за шию не ллє (С. Васильченко); — Ну, та нічого — за спину не ллє, починай (грати) знову (С. Васильченко).

ма́ти за плечи́ма (за спи́ною) що. 1. із сл. роки́, літа́, десятилі́ття і под. Прожити якусь частину життя. В цей час (1903 р.) Марія Костянтинівна вже мала за плечима понад 40 років, але на сцені здавалася ще зовсім юною (Минуле укр. театру). 2. перев. зі сл. до́свід. Набути, здобути і т. ін. Молоді наводчики Бойко і Шестаков уже мали за плечима досвід форсування Дунаю (О. Гончар); Тритузний, мабуть, теж мав за спиною неабикий досвід цієї складної ходьби, бо почувався аж надто впевнено (О. Гончар).

моро́з по́за (за) спи́ною (за плечи́ма, по́за шкі́рою і т. ін.) хо́дить (бі́гає і т. ін.) у кого і без додатка. 1. Комусь холодно, хтось мерзне. Христя задумалась. Поза спиною у неї мороз ходе (ходить) (Панас Мирний); За плечима бігає мороз. І втома чеше волос посивілий (М. Рильський); // Хтось відчуває озноб, когось трясе від збудження, хвилювання і т. ін. Грицько замовк; у Івася мороз ходив поза спиною, і він боязко струшувався (Панас Мирний). аж холодо́к хо́дить під соро́чкою. Там під сорочкою аж холодок ходив, а Хома гріб руками землю і, обламуючи нігті, шепотів: — Пронеси! (О. Гончар). 2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. Як .. стануть вони розкривати один одному свої думки та виявляти темні свої діла — мороз ходе (ходить) за спиною (С. Васильченко); — Як згадаю оті кулачні бої парубоцькі, то й тепер мороз поза шкірою ходить (З газети); Навколо якісь кущі, хащі

мудре́ць за чужо́ю спи́ною, жарт., ірон. Той, хто вважає себе розумнішим за інших, повчає всіх. — Посіяли на піщаниках пшеницю, вона там зроду не родила. Посадили б кавунів..— Ви, я бачу, також мудрець за чужою спиною (Григорій Тютюнник).

на свої́й спи́ні, зі сл. зві́дати, пізна́ти і под. Сам, на власному досвіді. Та що мені Вам про це розказувати, як Ви самі добре знаєте, на своїй спині усе про це звідали (Панас Мирний).

нема́ (нема́є, не було́) зупи́ну (упи́ну, спи́ну і т. ін.) кому, чому і без додатка. Не можна спинити, стримати, угамувати і т. ін. кого-, що-небудь у діях, вчинках, вияві чогось. Біжать воркуючи струмки До повноводної ріки І там збивають жовту піну, — З гори струмкам нема зупину (М. Шпак); Нема впину вдовиному сину (М. Номис); Усі знали, що Єремії нема впину, нема закону.., коли він розлютується (І. Нечуй-Левицький); (Мар’яна:) Козаки не так люблять! Козак коли побачить, то нема йому спину на світі, на все готов для тієї, котору (котру) покохав (С. Васильченко); Летять огні у чорну путь, немає тим огням упину (В. Сосюра).

ніж у спи́ну. Зрадницька підступна поведінка щодо кого-, чого-небудь. У тому світі, де вона живе, людина може розраховувати тільки на саму себе, а від інших має чекати лиш підступності, отрути, ножа в спину (З газети).

оберта́тися / оберну́тися спи́ною до кого—чого. 1. Зневажливо, зверхньо ставитися до когось, ігнорувати когось, щось; не зважати на кого-, що-небудь. — Саво! Не обертайся спиною до людей! — вслід гукнув Гура (С. Чорнобривець). 2. перен. Переставати сприяти, не допомагати кому-небудь у чомусь; відвертатися від когось, від чогось. Військове щастя обернулося спиною до німців: через Люботин проходять на захід обози, лазарети, .. комендатури покинутих міст (Д. Бедзик).

обсипа́є (осипа́є, си́пле) / обси́пало (оси́пало) моро́зом (дрижака́ми) кого, рідше що, по чому, перев. безос. 1. Когось проймає дрож (перев. від хвороби). То морозом її осипає, вона біліє, то у жар укине (Панас Мирний); Чи не напосіла на мене ота пропасниця, що голову приском пече, а по тілу морозом сипле, аж зуби цокотять (Панас Мирний). 2. Хтось відчуває озноб від хвилювання, несподіванки і т. ін.; хтось хвилюється, дуже вражений чимсь.— Примарилося, наче хтось у вікно стукає... Мене морозом усю обсипало — думаю, батько (Є. Гуцало); — Знаєш: як розказала мені твоя мати, яку ви нужду, яке лишенько замолоду терпіли, то мене то в огонь укине, то морозом обсипле (Панас Мирний); Остовпіла (Катря) й завмерла від несподіванки, злякано притулившись до чийогось тину. Так і обсипало всю дрижаками (В. Кучер). аж моро́зцем обси́пало. Чоловіка аж морозцем обсипало від наглої радості (Є. Гуцало). моро́зо

обтира́ти / пообтира́ти спи́ною сті́ни (кре́йду, гли́ну і т. ін.), несхв. Стояти або сидіти без діла у приміщенні чи біля нього; гуляти. Хлопці й дівчата обтирають у фойє спинами крейду, плюхають насіння (Ю. Мушкетик); Старші жінки сидять на призьбі, обтираючи спинами глину (З журналу). Ще трохи — і всі рушать до клубу .. пообтирають спинами стіни і розбредуться (Ю. Мушкетик).

підпира́ти (спи́ною (плечи́ма)) сті́ни (стовпи́, одві́рок і т. ін.). Не мати певного заняття; стояти, намагаючись не заважати комусь, не привертати чиєїсь уваги, перев. з певною метою. — Слухай, хлопче,— звернувся він (Мусій) до Данилка,— надінь шапку та погуляй біля землянки. Може, там хто стовпи підпиратиме, увійдеш, скажеш (П. Панч).

поверну́тися / рідко поверта́тися спи́ною (спи́нами, плечи́ма і т. ін.) до кого—чого. Виявити байдужість, зневагу і т. ін. до кого-, чого-небудь, знехтувати ким-, чим-небудь. Раніше, щоб не допустити втрат урожаю, залучали шефів. З переходом на самофінансування і самоокупність шефи повернулися до нас спиною (З газети); — Люди повернулися до них спинами.. А оті запроданці нічого не бачать із своїх нір і гадають, що вони мають на людей вплив… (М. Ю. Тарновський);

пока́зувати / показа́ти спи́ну (поти́лицю) кому. 1. Відступати, тікати, виявляючи своє боягузтво. Мав (Савка) святе правило — ніколи не показувати ворогові спини (Д. Бедзик); Князь Ігор був мудрий і сміливий. Княгиня Ольга пригадує, як рішуче і безжально судив він дружину свою, коли хто перед ворогом показував спину (С. Скляренко); Суворов знав генерала Река як людину, що не звикла показувати потилиці ворогові (С. Добровольський). 2. Відвертатися або іти геть, виявляючи зневагу до кого-небудь. — От народжує типів епоха,— сказав Баглай до архітектора і з неприхованою, якоюсь навіть бридливою зневагою відвернувся від Лободи. І військкоменко теж одразу спину показав на знак презирства (О. Гончар).

почеса́ти спи́ну (ре́бра, пле́чі і т. ін.) кому, яку (які). Побити когось, завдати ударів комусь. Життя вам дарують, за вашу ж вину Почешуть лиш гречно подлячу спину (М. Старицький); Коли сверблять із вас у кого Чи спина, ребра, чи боки, Нащо просити вам чужого? Мої великі кулаки Почешуть ребра вам і спину (І. Котляревський).

спи́на не розгина́ється у кого і без додатка. Хто-небудь багато і без відпочинку працює. По наших селах українських багато і таких господарів, .. котрі цілий вік свій у роботі та роботі, руки та ноги спочинку не мають, спина не розгинається ніколи (Панас Мирний).

списа́ти / спи́сувати спи́ну (шку́ру, шкі́ру) кому, чию. Шмагати, залишаючи сліди ударів. (Гордій:) Прийшов, а хазяїн як почав мене ретязем катувать… Ось як списав спину (Підніма сорочку, показує) (М. Кропивницький); — Чи бач, як пан Рябка почастовав (почастував)… Що так з його юшить і пасьока тече! Та тож-то так звелів всю шкуру скрізь списати, що тобі нема і курці де клювати (П. Гулак-Артемовський); Взяв гарапника, відшмагав Івана і пригрозив: — Як не будуть вилискувати (коні), мов люстерко, то я спишу тобі шкіру, що посинієш (Казки Буковини). списа́ти шку́ру вздовж і впо́перек. — Але я колись таки спишу твою шкуру вздовж і впоперек! — у жовтих очах (Терентія) густішає злоба (М. Стельмах).

стоя́ти за спи́ною чиєю, в кого. Таємно опікати когось, надаючи підтримку, скеровуючи на певні дії. — Чого ти мене страхаєш тими, хто за твоєю гендлярською спиною стоїть? (М. Стельмах).

уда́р у спи́ну кому, чому. Підступний вчинок, зрадницька поведінка когось у ставленні до кого-, чого-небудь. Врангелівський удар у спину революції, загроза Донецькому басейнові заставили всіх по-новому оцінити кримську небезпеку (О. Гончар).

хова́тися / схова́тися за чужі́ спи́ни (за чужу́ спи́ну). Намагатися не робити чого-небудь, ухилятися від якого-небудь обов’язку, від відповідальності за щось, перекладаючи все це на інших. — А ти хвостом не крути і за чужі спини не ховайся,— засвітив на нього (Хому) оком Латочка (Григорій Тютюнник); Звичайно, я не раджу тобі бути поганим воїном або ховатися за чужі спини. Я знаю, що ти на це не здатний (О. Гончар). хова́тися / схова́тися за спи́ни (за спи́ну) кого, чиї (чию). Лаяв себе часто Судислав за боягузтво, а коли треба було до діла, наче ненароком ховався за спини інших (А. Хижняк); — Батура допустив аварію,— сказав Анісімов.— Зірвав нам добовий графік. Але найгірше те, що він хотів сховатися за спину товариша (С. Журахович). хова́тися за спи́ною чиєю. — Чому ж ти його (пана) хоч на повозку не підсадив? — жартує хтось ізсередини.— Тому, що за твоєю спиною не ховався! — одказав з обидою (образою

чужа́ спина́. Той, на кого можна перекласти свою роботу, обов’язок, відповідальність і т. ін. — Бач,— докоряє батько,— як прийшло до діла, то він за чужі спини! (Д. Прилюк); — Ви, я бачу, також мудрець за чужою спиною (Григорій Тютюнник).

як (мов, на́че і т. ін.) при́ском (жа́ром) обси́пати (оси́пати) / обсипа́ти (осипа́ти) кого. 1. Викликати відчуття жару у кого-небудь. Опівдня (опівдні) сонячний промінь гарячий перекине через хату ясну стягу трепечущу (тремтливу)… наче мене жаром обсипле. Душно мені, дрімота, а сну немає (Марко Вовчок). аж на́че жа́ром сипону́ло по спи́ні, безос. Повірте, аж наче жаром сипонуло по спині (О. Довженко). 2. Раптово вразити, схвилювати, засоромити, розсердити і т. ін. кого-небудь. Мов приском старостів та молодого вража дівка обсипала, стало їм і соромно, і сердито на гаспидську дівку за таку одповідь (Укр.. казки); Соломія підвела голову, вдруге блиснула очима на Романа .. Той блиск гарячих очей неначе обсипав його жаром (І. Нечуй-Левицький); Мене тривожить рокіт літаків. Він серце наче обсипає приском (О. Коломієць). ні́би хто жа́ром обси́пав. І раптом Платона ніби хто жаром обсип

як (мов, ні́би і т. ін.) кома́шки полі́зли (поповзли́) по спи́ні у кого. Хто-небудь відчув страх, сильне збентеження і т. ін. Крик Соломії пронизав його .. В Романа ніби полізли по спині комашки (І. Нечуй-Левицький); Мати тихо застогнала, розплющила очі, ледь чутно вимовила: — Сирітки мої... У Гриші немов комашки холодні поповзли по спині (В. Большак). кома́шки забі́гали під шкі́рою. Нараз він відчув на своїй спині чийсь пильний погляд. Неприємні холодні комашки забігали під шкірою. Але Джавадов не поворухнувся (О. Донченко).