СОХНУТИ

душа́ со́хне у кого, від чого. Кому-небудь щось дуже не подобається. (Лінда:) Слухай, Вацеку .. Ти мені подобаєшся .. Але не говори зі мною про науку і вчених. У мене сохне душа, коли я чую про атоми чи про ту твою протоплазму (О. Левада).

се́рце со́хне чиє, у кого, за ким і без додатка. Хто-небудь томиться, знемагає від кохання. Та минали дні і ночі, минали місяці, а той, за ким сохло її серце, не з’являвся перед батьківський двір (Д. Бедзик).

со́хнути з нудо́ти. Дуже томитися, нудьгувати. — Вернусь у прийомну… І сохну з нудоти: Ходжу або гріюся, ставши під грубку (С. Олійник).