СОТАТИ

висо́тувати (сота́ти) / ви́сотати не́рви з кого і без додатка. Виснажувати кого-небудь, спричиняти знервованість. Вчительська робота висотує нерви, та й вік уже, мабуть, дається взнаки (З газети); Вимагали збільшить плани, Наполігши на резерви... Нащо Лесю критикани, Що сотають тільки нерви?.. (С. Воскрекасенко); А про те, скільки йому крові зіпсували, нервів з нього висотали, зараз і не згадують (В. Кучер).

сота́ти кишки́ (жи́ли) з кого і без додатка. Виснажувати, знесилювати кого-небудь непосильною роботою; експлуатувати. — Оце ще недавнечко ці князі були нашими оборонцями, а теперечки вони ладні кишки з нас сотати (І. Нечуй-Левицький); Кожному стрічному Андрій тицяв скалічену руку.— Ось подивіться, що з мене зробили. Дванадцять літ сотали жили (М. Коцюбинський).