СОВІСТЬ

диви́тися (пря́мо (зі спокі́йною со́вістю, сміли́во і т. ін.)) в о́чі кому—чому. Не відчувати своєї провини перед кимсь, не соромитися за свої дії, вчинки. (Мандрика:) Я зразу хотів сказати .. вам, що я дуже радий, що можу чесно дивитися вам в очі (О. Довженко); Кожен повинен працювати так, щоб не було соромно перед самим собою, щоб можна було з спокійною совістю дивитися в очі товаришам (З газети).

заговори́ла (проки́нулася) со́вість у кого, рідко у кому і без додатка. Хто-небудь став чесним, справедливим; кому-небудь стає соромно за свої вчинки. І тут, подейкують люди, чи перелякався тих оглядин Плачинда, чи, може, совість заговорила в нього, але він відмахнувся від купчої (М. Стельмах); Андрій стояв, спустивши голову й почервонівши. Перший раз в життю (житті) у ньому прокинулась совість… (М. Коцюбинський).

з чи́стою (спокі́йною) со́вістю; з чи́стим (спокі́йним) сумлі́нням. Будучи переконаним у своїй правоті; не відчуваючи гризоти, сорому і т. ін. Піти б у школу та сказати: “Ось я вернувся й на минулому ставлю хрест! Наше гасло: На свободу — з чистою совістю!” (О. Гончар); Посол Вєльовейський прилюдно заявляє, що любить русинів. Ну, кого такі пани люблять, того я з спокійним сумлінням можу не любити (І. Франко); // Чесно. Жити (треба) з чистою совістю, як мама ото казала (О. Гончар). по (чи́стій) со́вісті. — Коли по совісті (вибрали) — нічого не скажу: мій синаш ніколи, Свириде, в Сірка очей не позичав (М. Стельмах); Ми по чистій совісті можемо сказати, що свої обов’язки перед львів’янами сповняємо (виконуємо), а взаємин не бачимо (М. Драгоманов).

лягти́ на со́вість чию, кого і без додатка. Викликати почуття провини, сорому, ніяковості і т. ін. за що-небудь. Цей квітчастий шовк не оповив голову, а глибоким докором ліг на совість. Галя ніяково заховала хустину (М. Стельмах).

на со́вість, перев. зі сл. працюва́ти, роби́ти і под. Дуже добре, хо́роше, якісно. Якось виступали у нашому цеху аси художньої інтелігенції. Здорово виступали! Одразу видно — працюють на совість (А. Крижанівський); — А ми, виходить, робимо ремонт не на совість! — кинув роздратовано директор (І. Сочивець); До Максима чомусь несуть поношене (взуття), щоб полагодив. Чи не тому, що все в нього на совість — каблучок поставить, підківку прицвяхує (Є. Гуцало).

не за страх, а за со́вість. Дуже сумлінно. — Чимало допомагав йому в цьому досвід сталевара і теоретичний багаж… Сенін навчався не за страх, а за совість (В. Попов); Він належав до тих рідкісних типів людей, які все роблять не поспішаючи і працюють, як кажуть, не за страх, а за совість (З газети).

пора́ і честь зна́ти кому і без додатка. Настав час залишити когось, іти звідкись, закінчити, припинити щось. (Марина:) Третій день гостюють, пора б вже й честь знати (М. Кропивницький); Хтось кинув з гостей: — Чи не пора вже нам і честь знати? Старицький підтакнув: — Авжеж, авжеж! І перший підвівся з-за столу (М. Олійник). пора й со́вість зна́ти. Ну, годі вже мені пащекувати .. Пора вже й совість знати. Прощай, моє ластовенятко любе! (М. Драй-Хмара).

со́вість му́чить кого і без додатка. Хто-небудь відчуває гризоту, сором за свою провину, несправедливість і т. ін. Совість його мучила, що так товариша кинули (Панас Мирний); Нехай буде ще один захід, щоб не мучила совість (О. Донченко).

ходя́ча со́вість (чесно́та). Людина, основною рисою якої є чесність, порядність. Учив він сумлінно, бо сам він був ходяча совість людська (Остап Вишня); Мудрий чоловік той Гриць Прутик. Працює на диво всім зразково, віддає кожному, що належиться, словом, ходяча чеснота (О. Ковінька).