Фразеологічний словник української мови
СЛЬОЗА

аж сльоза́ пройме́ кого. Хтось зворушений чим-небудь так, що може заплакати. Є чого послухати, як стануть розказувати .. Нашого братчика, неписьменного, слухаючи, аж сльоза пройме!.. (Г. Квітка-Основ’яненко).

вида́влювати / ви́давити (з оче́й) сльо́зи (сльозу́) перев. з кого. Зворушуючи, впливаючи на почуття або вражаючи чимсь, доводити кого-небудь до плачу. Ніжні звуки (музики) млосно стискували серце, видавлювали з очей сльози (Ю. Збанацький); (Кнур:) Такої співай... важкої... щоб, як камінь, давила на серце. Може, хоч сльози видавить! (Панас Мирний); Біль і образа видавили з мене сльозу (Є. Кравченко).

вилива́ти / ви́лити сльо́зи. Гірко плакати. Дивилася (мати) за батьком, виливаючи сльози, а він усе далі, та й за гору зайшов (Марко Вовчок); Виллє (сиротина) сльози на могилу — Серденько спочине (Т. Шевченко).

вису́шувати / ви́сушити сльо́зи (сльозу́) у кого, чиї, чию. Втішати, заспокоювати того, хто плаче. Поцілунками він висушував її сльози, і вона заспокоювалась, і знову було їй так хороше з милим, як завжди (А. Шиян); Рідна пісня заплете розмову, у стареньких висушить сльозу (А. Малишко).

ви́точити сльо́зи з оче́й чиїх, кого. Своїми вчинками, поведінкою змусити кого-небудь страждати, довести до плачу. А як пішов мені шостий рік, то багацько сліз виточив я з очей бідної моєї неньки (О. Стороженко); Вона кинулася була розважати Пріську, .. та ще гірше розразила її серце, ще більше виточила сліз з її старих очей (Панас Мирний).

віділлю́ться (відізву́ться) сльо́зи кому. Хто-небудь буде покараний за заподіяне комусь зло. (Молодиця:) Бог дасть — подавиться (Храпко) колись!.. Подавиться! Віділлються йому сирітські сльози (Панас Мирний).

втира́ти сльо́зи. Плакати з горя. — Сама знайшла собі страшну смерть, помагаючи людям. Господи, як жаль бідної доброї Соломії, — говорили молодиці, вертаючись з кладовища з бабою Зінькою та втираючи сльози (І. Нечуй-Левицький). втира́ти слі́зоньки. Слізоньки втирає (Катерина), Бо дівчата на вулиці Без неї співають (Т. Шевченко).

дава́ти / да́ти во́лю сльоза́м. Нестримно, невтішно, гірко плакати; ридати. Стоїть Катря серед поля, Дала сльозам волю (Т. Шевченко); Галя не стрималась, припала до Жені і дала волю сльозам (А. Хижняк).

дави́тися слізьми́ (сльоза́ми, пла́чем і т. ін.). Гірко, невтішно плакати, марно намагаючись стримуватися, тамувати плач. Параска Тихонівна, давлячись слізьми, кусала подушку (Ю. Яновський); — Кинь, Іваночку, свою думку,— давилась плачем і одночасно намагалася стримати сльози (Ганна).— Невже ти душогубом станеш? (М. Стельмах).

за слізьми́ (сльоза́ми) сві́та (сві́ту) (бі́лого) не ба́чити. 1. Нестримно, весь час плакати, ридати. — Не плачте, мамо,— втішав Василь.— Я вернуся,— а сам за слізьми й світа не бачив (І. Нечуй-Левицький); Дорогий Ванечко! Любий, милий, кровиночко моя! Пишемо ми з Марією цього листа, а за слізьми світа білого не бачимо (В. Логвиненко); Мотря обхопила його (сина) шию обома руками та так і повисла, за сльозами світа не бачачи (Панас Мирний). 2. зі сл. пла́кати, запла́кати і под., а також зі словоспол. так, що. Не стримуючись, довго. Нимидора почала прощатися з дядьком та дядиною, згадала .. свій важкий молодий вік у наймах і так заплакала, що за слізьми й світу не бачила (І. Нечуй-Левицький).

(і) кото́ві на сльо́зи нема́ (нема́є, не ви́стачить і т. ін.). Дуже мало. — В них там орної землі і котові на сльози нема, єдиний заробіток біля колії (І. Муратов).

(і) сміх і го́ре (гріх, плач, сльо́зи, ли́хо і т. ін.). Одночасно смішно і сумно; трагікомічно. Сміх і горе було дивитись на те, що зажали Маланка з Гафійкою (М. Коцюбинський); — Чого ж сама на збори не прийшла? — Куди вже там бабі ходити на збори: і сміх і гріх (М. Стельмах); Щоб голова колгоспу та був без грошей, а його дочка, молода вчителька, без чобіт! І сміх і сльози (В. Кучер); — От щоб тебе з твоїми вигадками! І сміх і лихо з дурнем (Г. Квітка-Основ’яненко).

кипля́ть сльо́зи в (на) оча́х перев. чиїх. Хто-небудь готовий заплакати, близький до плачу. Закричала вона, стиснувши руки в кулачки і кусаючи губи. В очах її кипіли сльози (Григорій Тютюнник).

ковта́ти сльо́зи. Стримувати, тамувати плач. — Будьте здорові, мамо,— тихо прощався він, ковтаючи сльози (Д. Бедзик); // Потай плакати. Він навіть не уявляв собі, як це можна скривдити дівчину, щоб потім гіркі сльози ковтала, дорікаючи за обман та наругу (А. Головко); Вона (смерть) в роз’їзді батька пострічала Клиновим свистом збила на ріллю, і мати сльози уночі ковтала Та все просила: лю-лі, спи, лю-лю... (М. Гірник).

ко́тяться / покоти́лися дрібні́ (рясні́, пеку́чі і т. ін.) сльо́зи (гра́дом) у кого і без додатка. Хтось невтішно, не зупиняючись, плаче. Рясні сльози градом котяться по дівочих щоках (О. Гончар).

крізь сльо́зи, перев. зі сл. промовля́ти, смія́тися і т. ін. Плачучи. — А ти в мене не регочи, Федоре, я знаю, що ти крізь сльози регочеш. І ти, Горпино… А ти, — повернулася вона до Христі, — твоє ще тільки заснувалося (Панас Мирний); Крикнув осавула й ударив Нимидору нагайкою по спині.— В мене родилась дитина. Це ж сьогодні тільки третій день,— ледве промовила крізь сльози (І. Нечуй-Левицький); — Іваночку, то зовсім інше,— посміхнулась Уляна крізь сльози.— То війна, а це життя (О.Довженко).

крокоди́лячі сльо́зи. Удаване, нещире співчуття хитрої, підступної людини. Досі його й не чути було, і стріляв мовчки, і рубав мовчки, а тут раптом заговорив, заплакав над Ганною крокодилячими слізьми (О. Гончар).

ли́ти крокоди́лячі сльо́зи, ірон. Нещиро уболівати за кого-, що-небудь; лицемірити. Клаус Менерт очолив усю підступну систему ідеологічних диверсій.. Тепер Менерт ллє крокодилячі сльози (З газети). ли́ти рясні́ крокоди́лячі сльо́зи. Органи масової дезінформації .. виступають на захист грибка-маслюка, ллючи рясні крокодилячі сльози (Є. Гуцало).

ли́ти (пролива́ти) / проли́ти сльо́зи. 1. Плакати. — А що ж маю робити? Хіба сяду та буду сльози лити? — сказала байдужим тоном Онися (І. Нечуй-Левицький); Довелось на чужині Тілько (тільки) сльози лити (Т. Шевченко); (Анна:) Якби я кожен раз, відкоша даючи, лила ще сльози, то в мене б очі вилиняли досі! (Леся Українка); Марися сумувала, Мліла, сльози проливала (Л. Первомайський); Скільки сліз пролила (мати) потаємці ночами, коли Вутанька повернулася з Таврії ні дівчиною, ні вдовою (О. Гончар). сльо́зи гра́дом ллють з оче́й. Івась зціпив зуби; сльози з очей градом лили, він мовчав (Панас Мирний); // Бідувати, страждати і т. ін. Сиротою жити — сльози лити (Укр.. присл..). ли́ти слі́зки. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють (Укр.. присл..). 2. чиї, які. Завдавати комусь страждань, горя. розлива́ти сльо́зи. Один у неволі скніє, а другий п’є, розливає сльози людські (Панас Мирн

ми́ти сльоза́ми лице́ (обли́ччя, бо́роду і т. ін.). Плакати. Як крається батькове серце.. Він схуд і щодня миє сльозами бороду (М. Коцюбинський); Вона (Маланка) б’ється головою об стіл, голосить і миє сльозами тоді вже чорні руки (М. Коцюбинський). гаря́чими сльоза́ми ли́чко ми́ти. Збирала його в далеку дорогу молода дружина, гарячими сльозами личко мила (Григорій Тютюнник).

облива́ти (рідше обмива́ти) / обли́ти (рідше обми́ти) (гірки́ми (гаря́чими, рясни́ми і т. ін.)) слі́зьми́ (сльоза́ми) що, рідше кого. Плакати над ким-, чим-небудь; через щось. — Припала я до ніг того пана, цілую їх та обливаю слізьми.— Годі,— каже він,— годі! (Панас Мирний); “Буду в руки златоглави, Китайки хапати, І знаки твої криваві Слізьми обливати...” (П. Куліш); Татко ручку доні цілував і гіркими сльозами обливав (Леся Українка); Раптом убіг до кімнати Поет Тарас Григорович Шевченко, Стискає Олдріджа в міцних обіймах, Гарячими сльозами обливає (М. Рильський). облива́ти рясни́ми слізьми́ (не ті́льки) лице́. Живий жаль брав дівчину за серце, рясними слізьми обливала вона не тільки лице (М. Коцюбинський). обли́ти свою́ ду́шу слі́зьми́. — Я ж облила свою душу слізьми.., тебе шукаючи! Я ж виплакала очі, тебе виглядаючи! (І. Нечуй-Левицький). обми́ти слі́зоньками. Хотіла — не хотіла

облива́тися (рідше залива́тися, обсипа́тися і т. ін.) / обли́тися (рідше зали́тися, обси́патися і т. ін.) (гірки́ми (гаря́чими, буйни́ми і т. ін.)) слі́зьми́ (сльоза́ми). Гірко, невтішно плакати. Вона (мати) плаче, теж слізьми обливається над своїм дитям (Олена Пчілка); — Хіба ж не сама я,— казала далі дівчина, вже обливаючись слізьми,— не сама одвадила од себе всіх хлопців?.. (С. Васильченко); “Чужі… чужі… Що їм? у них болить?.. їм шкода (мого сина)?..”— думала вона (Мотря), обливаючись гіркими слізьми (Панас Мирний); Та брехня пекла її, скорпала її за серце нестерпучими болями, яких Параскіца не могла втишити, б’ючись головою об землю та обливаючись гарячими слізьми (М. Коцюбинський); Веде Олександра діток, обливаючись сльозами, та все тільки благословляє їх (Марко Вовчок); Вона посадовила його на покуті, як дорогого гостя, а тоді, обливаючись буйними сльозами, почала розпитувати (І. Багряний); — Поря

обсуши́ти (обте́рти, осуши́ти і т. ін.) (гіркі́ (гаря́чі)) сльо́зи (рідше о́чі) чиї, кому і без додатка. Заспокоїти, втішити кого-небудь; повернути комусь радість. Як йому хотілося утішити її, хотілося обсушити гіркі сльози (Панас Мирний); — Те бажання — братам помогти і їх сльози обтерти (І. Франко); Була хвилина, що він так і хотів кинутись до неї, обітерти, осушити гарячі сльози, та якось здержався (Панас Мирний); А може, ще вернеться син із боїв і очі (матері) обітре, і жито посіє (М. Стельмах).

о́чі зайшли́ (закипі́ли) слі́зьми́ (сльоза́ми) чиї, у кого і без додатка. Хтось ледве стримує плач або почав плакати, плаче. — Чого ви, Марусю, так задумались? Ваші очі зайшли сльозами. От-от заплачете! — спитала Христина (І. Нечуй-Левицький); — Брехня! Ти оце наважилась од мене втекти.— Що ви говорите? — сказала Маруся, і в неї очі зайшли сльозами (І. Нечуй-Левицький); У цю хвилину на стару жінку, сиве волосся якої вибилось з-під чорної хустки, а очі закипіли слізьми, страшно було дивитись (С. Скляренко).

о́чі не висиха́ють (не просиха́ють) (від сліз) чиї, у кого, рідко кому. Хтось часто, постійно плаче. Очі їй (Юзі) днів три не висихали від сліз перед Зониним від’їздом (Леся Українка); — На війні до всього звикнеш. Нашого брата стільки перемолотило, що якби за кожним плакав — очі б не просихали (Григорій Тютюнник). о́чі не завжди́ бува́ють сухи́ми. Відвертався, щоб не бачила Докія, що і в нього (у старого) очі не завжди бувають сухими… (М. Стельмах).

о́чі сльоза́ми (слі́зьми́) схо́дять чиї, кому. Хтось часто плаче. Сирітські очі не раз сльозами сходили. Де шукати порятунок, захист? Нема відповіді (З газети). очи́ці слі́зоньками ізіхо́дять. Зна вже, .. кому під вишнею рай, а кому під другою очиці слізоньками ізіходять (Марко Вовчок).

о́чі тума́няться слі́зьми́ (сльоза́ми) чиї, які. Хтось готовий заплакати, починає плакати. Орися зіскакує з лави, очі її туманяться слізьми. Вона швидко підходить до Тимка (Григорій Тютюнник); Старі козацькі очі не раз туманились сльозами (С. Васильченко).

покропи́ти кро́в’ю (по́том, слізьми́ і т. ін.). Здобути великими зусиллями, тяжкою працею і т. ін. Город над Дунаєм, де кожен камінь покроплений кров’ю мусив ще раз рятувати людей від смерті (С. Скляренко). покро́плений кро́в’ю (й по́том). (Мамай:) Ось яка вона, значить, наша земля… кров’ю й потом покроплена (Ю. Яновський).

полива́ти / поли́ти сльоза́ми (слізьми́, сльозо́ю і т. ін.) що. Плакати невтішно; плакати, страждаючи. Не сон-трава на могилі Вночі процвітає, То дівчина заручена Калину сажає, І сльозами поливає, І Господа просить (Т. Шевченко); Він (Т. Г. Шевченко) писав і не знав, що тисячі жінок поливатимуть сльозами його щирі, його гнівні рядки, його “Катерину” (О. Іваненко); Він читав його (“Кобзар”), коли на душі було важко, читав і поливав сльозою читане (Ю. Збанацький). полива́ти гірки́ми слізьми́. Гомоніли одрадяни про несподіване Федорове щастя .. Коли б ще не довелося Федорові гіркими слізьми поливати те покумання… (Панас Мирний). поли́тий сльоза́ми (слізьми́). (Мамай:) Ось яка вона, значить, наша земля… Слізьми полита (Ю. Яновський).

пробира́ти / пробра́ти (аж) до сліз кого і без додатка. Справляти велике враження на когось; розчулювати. Приспів пробирає аж до сліз (П. Тичина).

пройма́ти сльозо́ю кого. Глибоко вражати, розчулювати кого-небудь, доводячи до плачу. — Проповіді так говорить (батюшка), неначе Златоуст. Не то що бабів, а й черствий чоловічий рід сльозою доброти і каяття проймає (М. Стельмах).

пуска́ти / пусти́ти сльозу́ (сльо́зи). 1. Плакати. Компаньйонка баронеси підпирала сидячого Швейка і також пускала сльози (Переклад С. Масляка); От хай хтось хоч найменше словечко похвали викаже на його (Потопальського) адресу, одразу ж, як віск, розтопиться його душа, і вже він готовий сльозу пустити, готовий цілувати того, хто сказав те добре слово (Ю. Збанацький). 2. Жалітися кому-небудь, викликаючи до себе співчуття. Та сльозу пустив Невмій: — Я не вмію працювати, Це говорить навіть тато (М. Стельмах); — Про що це тобі Яцуба там наливав? За дочку все? Мабуть, і сльозу пустив? (О. Гончар).

сльоза́ми (слі́зьми́, слі́зно) моли́ти кого і без додатка. Дуже просити кого-небудь про щось. Він радніший би був просити.., сльозами молити, аби тільки забути те, що було (Панас Мирний).

сльо́зи в го́рлі застря́гли кому і без додатка. Хто-небудь хотів би, але не може заплакати. А коли впізнала (мати сина) — впала на груди, дивилась і надивитись не могла, плакала б, так сльози в горлі застрягли (Ю. Збанацький).

сльо́зи да́влять (ду́шать) / удави́ли кого. Хто-небудь ледь стримується від сильного плачу, приглушує плач. Стара не змогла довго сидіти у їх (Йосипа і Параски) — сльози давили її, непривітність невістки гнала з хати (Панас Мирний); Враз Харитя почула, що сльози душать її (М. Коцюбинський); Удавили сльози Оленку, не знає, що вже й робити (А. Тесленко).

сльо́зи закипі́ли (закрути́лися) / закипа́ють на (в) оча́х у кого, кому і без додатка. Хто-небудь почав плакати. На її по-дівочому густих віях закипіли сльози (М. Стельмах); Матері, однак, не раз закрутилися сльози в очах, коли вона дивилася на поблідле лице дочки (Н. Кобринська); Старі козаки стояли нерухомо, і сльози закипали їм на старечих очах (О. Довженко). сльоза́ закрути́лася в о́ці. Гнат узяв сина на руки .. сльоза закрутилась йому в оці та гарячою краплею впала на лице дитини (М. Коцюбинський).

сльо́зи залива́ють / залили́ о́чі (лице́). Хтось дуже плаче, ридає. Сльози очі заливають, Що й на світ не гляну… (П. Чубинський).

сльо́зи скипі́лися у кого і без додатка. Хто-небудь уже втратив здатність плакати від горя, болю і т. ін. Вона не плакала, бо скипілися сльози (Панас Мирний).

сльо́зи течу́ть річка́ми у кого і без додатка. Хтось невтішно плаче. — Сльози текли річками з-під її рук і сипались дощем на білу сорочку, на намисто, на керсет (І. Нечуй-Левицький).

сміх крізь сльо́зи, книжн. Стан, при якому під удаваною веселістю криються невдачі, переживання, терпіння, біль і т. ін. Могла б про “сміх крізь сльози” Згадати я при сім, Але вже сяя тема Давно обридла всім (Леся Українка).

тремтя́ть сльо́зи на оча́х у кого. Хто-небудь готовий заплакати. Дівчинка не хоче плакати, та вже сльози тремтять у неї на очах (З газети).

уганя́ти / угна́ти в сльо́зи. Примушувати когось болісно переживати щось, важко страждати. — Ні, треба їх (панів-ляхів) угнати в такі сльози, щоб і приказки не підібрав до них, хіба тоді покаються (П. Панч).

уда́ритися в сльо́зи. Заплакати. Знов дрочаться діти, поки він (Івась) не удариться в сльози (Грицько Григоренко).

умива́тися (рідко ми́тися) / уми́тися слізьми́ (сльоза́ми, сльозо́ю). Гірко, невтішно плакати. Будьте ласкаві, будьте милосердні! — благала Горпина, умиваючись слізьми (Л. Яновcька); Я хочу миру між людьми, Щоб матері слізьми не мились (Д. Павличко); Як калина при долині Вранці під росою, Так Ганнуся червоніла, Милася сльозою (Т. Шевченко). уми́тися слі́зоньками. Згадай мене, ненько, Напившись, наївшись. А я тебе ізгадаю, Слізоньками вмившись! (Укр.. думи..). умива́тися рясни́ми (гірки́ми). Марина не раз і не два вмивалася рясними, як надавлять її злидні та недостачі (Панас Мирний); Я гляну в ту сторону, де дитина спить… умиюся гіркими, та й знову за роботу (Панас Мирний).

у сльоза́х. 1. Заплаканий. В сльозах ніхто не бачить, а як пісні співаю,— так чують (Укр.. присл..). 2. Бідуючи, в нестатках, злиднях. На кару Сироти остались. В сльозах росли, та й виросли (Т. Шевченко).

як сльоза́, із сл. чи́стий. 1. Дуже, надзвичайно. Проміння од свічок пронизувало пляшку з обох боків, вигравало в жовтій, чистій, як сльоза, горілці (І. Нечуй-Левицький). 2. Істинний, справжній. Левко щасливо засміявся: — Не верзу, а чисту, як сльоза, правду кажу, не комусь, а тобі приніс її (М. Стельмах). 3. Який не мав статевих зносин; незайманий, цнотливий. — На веранді сидить стара діва й плаче.— “Чого плачете?” — Тоді вона скаржиться, що вона, мовляв, до сорока літ була чиста, мов сльоза, а тепер її спокусив курортний лікар (М. Хвильовий).
Ви можете поставити посилання на це слово:

матиме такий вигляд: СЛЬОЗА


матиме такий вигляд: Що таке СЛЬОЗА