СЛУХАТИ

но́ги не слу́хають (не слу́хаються) кого і без додатка. Хто-небудь втрачає здатність нормально рухатися або стояти через утому, виснаження, старість, переживання і т. ін. За столом тупо пропиває свою данину з куркулів Кузьма Василенко. Він теж дивується, побачивши Супруна, хоче підвестися, щось розумне сказати, але вже ні язик, ні ноги не слухають його (М. Стельмах); Йшли під дощем, по роз’їждженій, грузькій дорозі, а все ж було краще, ніж у тих клятих вагонах. Хоч і не слухалися ноги, але вільно можна дихати (А. Хижняк).

ру́ки не слу́хаються у кого і без додатка. Хто-небудь не в змозі щось зробити (від старості, кволості, втоми і т. ін.). (Кобзар:) А поможи мені, синашу, кобзу пересунути, а то старий уже став, руки не слухаються (Б. Грінченко). не слу́хають ні ру́ки, ні но́ги. Як зачула я це,— і не знаю, що зо мною сталось. Ридати захотілося, вискочити до них усіх, кинутись..— і… не можу. Не слухають ні руки, ні ноги… і голосу немає… (Г. Хоткевич).

слу́хати (вислухо́вувати) ле́кції. Сприймати чиїсь повчання, настанови. Набридло йому вислуховувати ці лекції — все батько повчає (З газети).

слу́хати джмелі́в (чмелі́в), зневажл. Відчувати гул, шум в голові (перев. від удару). Дав йому лупня добре — довго буде джмелів слухати (М. Номис).