СЛІД

бода́й слід запа́в чий, кого. Уживається як прокляття і виражає побажання кому-небудь зникнути, пропасти. Він (лікар) на тих сусідочок важким духом дише: бодай їх слід запав! (Марко Вовчок).

в поро́жній слід, зі сл. прийти́, прибі́гти і под. Не заставши кого-небудь на місці; запізнившись. Чи набрехали опришкам вісники, чи купці, дізнавшися так або інак про засідку, об’їхали боком, чи самі опришки спізнилися та прийшли вже в порожній слід,— вже хто його там знає, як воно там було, але випад був цілковито даремний (Г. Хоткевич).

гаря́чий слід. Ознаки, які залишилися після недавнього перебування кого-небудь десь. Кожного разу, коли загін поспішав туди (до місця перебування переслідуваних), він заставав лише гарячий слід (І. Цюпа).

заміта́ти / замести́ сліди́ чиї, чого і без додатка. Знищувати, приховувати все, що може викривати які-небудь таємні або несхвальні дії, вчинки і т. ін. Практичний рахівник узяв собі добре правило: бути обережним і своєчасно замітати сліди (І. Кириленко); Мені прийшла мисль (думка), що Чагар побачив, як він далеко забрів у розмовах зі мною, і поспішив замести сліди (М. Хвильовий).

(і) слід захоло́нув (захоло́в, засти́г, загу́в, прохоло́нув, прохоло́в, проча́х і т. ін.) за ким, рідко по кому, кого, чий і без додатка. Хто-небудь утік, безслідно зник. Настю поминай, як звали. На другий рік по Коліївщині татари як погнали її в ясир, так і слід захолов (С. Добровольський); Зачали (брати) оглядатися за старою, но (але) надармо. І слід застиг по ній (І. Франко); А Андрійко йому своє: —І так сидіть нудно! Та знов югне з хати — і слід загув! (Марко Вовчок); За Муравйовим уже й слід прохолонув.— Утік, шкура! — загукали солдати.— Драпонув, як чорт від ладану! (О. Левада); Оглянулась на двері, що так і стояли відчинені, гукнути Павла, щоб допоміг, але його вже в сінях не було. І слід його вже прохолов (А. Головко); Проклекотів, віддаляючись, тупіт, десь завищав, зайшовся злим гавкотінням собака — за Федьком тільки слід прохолов (А. Дімаров); Поки ви дістанетеся туди, їхній і слід уже прочахне. Тут

(і) слід пропа́в (запа́в) / пропада́є за ким, чий. Хто-, що-небудь безслідно зник, зникло. Певності дожидаємо-плачемо; .. сумуємо, що її (Катрі) слід запав (Марко Вовчок); А лукавих, нечестивих і слід пропадає,— Як той попіл, над землею Вітер розмахає (Т. Шевченко); — Давно копита відгучали, уже пропав за ними й слід. Уже дівчата докучали: чого чекаєш стільки літ? (Л. Костенко).

і слі́ду не лиши́лося (не залиши́лося, не зоста́лося і т. ін.). 1. чого, від чого. Щось безслідно зникло, назавжди забулося і т. ін. За один день викопали нові котловани, а від старих і сліду не лишилося (Іван Ле); В золотому труді віддамо ми Вітчизні всі сили, щоб і сліду руїн не лишилось на нашій землі (В. Сосюра); — З хатою нашою — зараз від неї й сліду не лишилось — пов’язаний у мене перший спогад про Григорія Тютюнника (Григір Тютюнник); Усі гілля (дерева) стерло і зм’яло, так що і сліду їх не зосталось (Г. Квітка-Основ’яненко). 2. від кого. Хтось безслідно зник, загинув, пропав. Ось самотня хата. Чи повернеться до неї син або онук? ..Чи розлетяться прахом на грізних мінах і сліду від них не лишиться? (О. Довженко); Не піду, доки в дворі не лишиться й сліду від шептух (Іван Ле); Здавалось, ось-ось налетить на нього ота кучугура криги, зітре, зімне, й сліду не зостанеться од комашинки-хлопчик

іти́ по гаря́чих сліда́х. Реагувати, відгукуватися на що-небудь, не гаючи часу, відразу після того, як щось відбулося, сталося. Щоб не відстати від вимог часу, письменники повинні були йти по гарячих слідах життєвих подій (З журналу).

лиша́ти (залиша́ти, оставля́ти і т. ін.) / лиши́ти (залиши́ти, оста́вити і т. ін.) глибо́кий слід у душі́, перев. чиїй. Дуже вражати когось, впливати на когось, надовго запам’ятовуватися. Відвідини цвинтаря і .. одверті бесіди з солдатами-гробарями лишали глибокий слід у душі, надовго закарбовувались у моїй пам’яті (Д. Бедзик).

лиша́ти (залиша́ти, полиша́ти і т. ін.) / лиши́ти (залиши́ти, полиши́ти і т. ін.) (за собо́ю) слід. Робити значний внесок у якусь справу. — Як по-вашому? Що залишає слід?.. — Найперше робота отака, як ваша, лишає слід,— мовив розважно професор (О. Гончар); // Запам’ятовуватися якимись вчинками, справами. Там, де .. кипіло життя та радість, там буде гола, дика пустеля без тіні, без билинки… Чи не такий слід лишав за собою Аттіла? (М. Коцюбинський).

наво́дити / навести́ на слід кого, чий і без додатка. Підказувати розгадку якої-небудь таємниці, давати можливість виявити щось. — До райкому раджу поки що не звертатися, щоб не навести шукачів на слід (Ю. Яновський); — Двох здохляків, що підчепив він їх у Києві.., зоставляти не можна, дуже метиковані та гостроокі — наведуть на наш слід… (П. Загребельний).

напа́сти (натра́пити, попа́сти і т. ін.) / рідше напада́ти (натрапля́ти, попада́ти і т. ін.) на слід (сліди́) перев. чий (чиї). Знайти, виявити ознаки чийогось злочину або перебування чи переміщення кого-небудь. Соломія ладна була за що-небудь учепитися, аби напасти на Остапові сліди (М. Коцюбинський); На третій день повернулися (міліціонери) в район і доповіли начальству, що цигани нагло загубилися серед лісостепу і що на їхні сліди натрапити не вдалося (Григорій Тютюнник); Як заходила небезпека, що поліція попадала на слід злодіїв, то вони передавали йому речі на сховок (Лесь Мартович).

не го́ден у слід ступи́ти чий. У порівнянні з ким-небудь набагато гірший. Я все зроблю, щоб довести, що він не годен у його слід ступити (З газети).

не знать і слі́ду кого, чого. Немає кого-, чого-небудь, не можна знайти когось, щось. Кругом бори та болота, Туман, туман і пустота. Людей не чуть, не знать і сліду Людської страшної ноги (Т. Шевченко); Свікліцький засміявся дрібним щиросердним сміхом. Білі рівні зуби блиснули з-під вусів, в веселих очах не було знать і сліду журби (І. Нечуй-Левицький).

нема́ (нема́є, не було́, не ви́дно, не ста́ло і т. ін.) і слі́ду. 1. від кого—чого, рідше з кого—чого і без додатка. Хтось (щось) перестав (перестало) існувати, зник (зникло), пропав (пропало). І сліду вже нема з тої столярні на бориславськім тракті в Дрогобичі, де мені довелось пробути перші три роки .. міського життя (І. Франко); На другий день рано діти кинулись до пиріжків…— пиріжків і сліду немає… (М. Коцюбинський); Під горою стояла ще друга хата, але вона була засипана глиною тоді, як обвалився бік гори. Тепер не видно і сліду того провалля (І. Нечуй-Левицький); Оглянувся — Галайди немає…— Де Галайда? — Максим кличе. І сліду не стало… (Т. Шевченко). 2. кого, чого. Хтось (щось) абсолютно відсутній (відсутнє). В тих віршах нема й сліду поезії (І. Франко); Вже в душі зростає до нього (батька) недобре почуття, а вдячності нема й сліду (Моє життя в мист.); Пес виполохував лише із трави птахів і зайців, але людей нід

носи́ти (нести́) на собі́ сліди́ чого. Мати, зберігати ознаки, вплив чого-небудь. Хто б що не робив і як його не робив на користь народові — все то буде носити на собі сліди всесвітнього поступу та розвою (Панас Мирний); Українська поезія середини ХІХ ст. (50–70 рр.) несла на собі сліди могутнього впливу Тараса Шевченка, і навіть саме її існування певною мірою пов’язано з його іменем, з гучною славою “Кобзаря” (З журналу).

плу́тати (заплу́тувати, сплу́тувати) / заплу́тати (сплу́тати) (свої) сліди́. 1. Неодноразово змінювати напрям руху, дезорієнтуючи кого-небудь. Глухими вулицями втікали вони, плутаючи сліди (І. Цюпа); На Поліцейській вулиці він побіг через наскрізний двір і заплутав свої сліди (П. Панч). 2. Хитрувати, намагаючись відвести підозру. Плутати свої сліди й говорити безглузді речі — в цьому Самійло Овсійович був великим майстром (Ю. Шовкопляс); — Щоб сплутати сліди на випадок провокації, я й прийшов сюди раніше призначеного часу (І. Цюпа).

по гаря́чих (по сві́жих, по живи́х) сліда́х. Одразу за подією, не гаючи часу; негайно. Навіть дома, коли мати по гарячих слідах зашивала йому (Сергійкові) .. сорочку або штанці, він проявляв нетерпіння й тривогу (Григорій Тютюнник); А всіма шляхами по свіжих слідах урагану, як чорні його яничари, вже неслися в напрямі на Каховку численні, по-ярмарковому одягнуті наймачі (О. Гончар); Народну творчість Шевченко вважає неписаною історією народу, що виникла по живих слідах подій і передавалася з уст в уста, з покоління в покоління (З навчальної літератури). по сві́жому слі́ду. — А ти б навідався до них на хутір та никнув би в клуню: може б, по свіжому сліду й знайшов порубане дерево (О. Кониський).

припада́ти до слі́ду чийого. Постійно ждати, виглядати кого-небудь, бажаючи швидкого повернення. Що то вона робить тепер, чи дума про нього? Ой, певно, сумує за молодим козаком, певно, припадає до його сліду… (М. Коцюбинський).

топта́ти слід (сліди́). 1. до кого, куди. Часто бувати в кого-небудь, десь; ходити до когось, кудись. — Хай вони (панянки) собі пишаються та морочать, кого знають, а самі будемо слід топтати на кутки. Дівчата там як перемиті (С. Васильченко). 2. Залицятися до дівчини, часто буваючи в неї. Не тобі сліди топтати — Іншого чекаю я до хати. Він от-от повернеться додому з-під завій, переборовши втому (А. Малишко).