СЛИХ

а́ні (ні) сли́хом (не) слиха́ти, а́ні (ні) ви́дом (у ві́чі) (не) вида́ти кого. Хто-небудь зник безслідно; про кого-небудь зовсім невідомо нічого. Зник чоловік десь безслідно, ані слихом слихати, ані видом не видати (З газети). не слиха́ти, ви́дом не вида́ти. От година по годині Стала упливати, А Якима не слихати, Видом не видати (С. Руданський). ні ви́дом вида́ти, ні сли́хом слиха́ти. Його ексцеленція приступив до стола з газетами .. Ов, а се що таке? Другого опозиційника, “Сінника Польського” ні видом видати, ні слихом слихати! (І. Франко).

сли́хом слиха́ти, ви́дом (у ві́чі) вида́ти!, заст. Усталена форма вітання переважно при зустрічі того, кого давно вже не бачили. (Назар:) Га! слихом слихати, видом видати! Здорові були, дядьку! (Марко Вовчок); — Лука Федорович! Слихом слихати, в вічі видати! Скільки літ, скільки зим! Та ще й з скрипкою?.. Прошу до хати (Панас Мирний). ви́дом вида́ти, сли́хом слиха́ти. (Настуся:) Тату! тату! Петро! Петро! Із Києва прийшов! (Сотник:) А, видом видати, слихом слихати! (Т. Шевченко). сли́хом слиха́ти. (Каленик:) А, слихом слихати! Здрастуйте, Платоне Калістратовичу! (Аблакат:) Здоровенькі були! З неділею вас! (І. Карпенко-Карий).