СЛАВА

сла́ва уві́нчує (укрива́є, покрива́є) / увінча́ла (укри́ла, покри́ла) кого, що. Хто-, що-небудь стає відомим, славнозвісним. Заслужена слава увінчала перші успіхи нового лікаря, і до нього почали приходити пацієнти (Л. Дмитерко); Був час — я думав, що військова слава У бої з ворогом мене покриє (В. Самійленко).

ті́льки (то) (й) сла́ви (сла́ва), зі сл. що. Уживається для вираження поганої якості, властивості і т. ін. або неякісного виконання, здійснення чого-небудь. Звести, то я її (“Повію”) сяк-так звів докупи, довів й до краю та тілько (тільки) що й слави, що довів (Панас Мирний); (Іван:) Яка у мене стьожка? Тільки слава, що стьожка: мотузка, а не стьожка! (М. Кропивницький); Шосе (тільки й слава, що шосе) проведено так нерозумно, що воно раз у раз лізе вгору (М. Коцюбинський).