СКРУЧУВАТИ

гну́ти (згина́ти, скру́чувати) / зігну́ти (скрути́ти) в дугу́ (в три дуги́, в три поги́белі і т. ін.) кого. 1. Суворістю, утисками примушувати скорятися, бути покірним; пригноблювати, придушувати. В дугу усякого він (магнат) гнув, Аж поки то якась Зозуля Його із міста не зіпхнула (Панас Мирний); — А отих хлопів та українських ходачкових дворян ми скрутимо в три погибелі (І. Нечуй-Левицький). 2. Мучити, гнітити. — Ще, брат, Федора сплоха не зігнеш… Гнули його в три погибелі всякі недолі, гнули, як лозу на каблучку… А що — зігнули?.. (Панас Мирний). гну́ти в сук. Оп’ять (знову) війна і різанина, Оп’ять біда гне в сук Латина (І. Котляревський).

скрути́ти / скру́чувати го́лову. 1. кому. Убити, знищити кого-небудь. Руки засвербіли скрутити голову тут пану Енгельгардту, а потім усім до Кармелюка спішити треба (Д. Косарик); // Уживається як погроза. (Жандарм:) Я кождому (кожному) голову скручу, хто би посмів з тебе сміятися (І. Франко). 2. Загинути або покалічитися. — Роби ти, що хоти (хочеш). Хоч голову скрути. Про мене (П. Гулак-Артемовський).

скрути́ти / скру́чувати собі́ в’я́зи. 1. Покалічитися або вбитися; загинути. — Не скакати ж мені з оцієї кручі в море! .. Але ж я собі скручу в’язи! — крикнув Ломицький (І. Нечуй-Левицький). 2. Не справитися з чим-небудь. Вони, ці молоді інженери, не можуть критично поставитися до себе. Тому часто скручують собі в’язи (Ю. Шовкопляс).