СКРИПІТИ

зу́би скрипля́ть у кого і без додатка. Хтось дуже розлючений, сповнений гніву, ненависті. (Варка:) Оце ж у свахи Кондашихи аж зуби скрипітимуть від заздрості (М. Кропивницький).

скрегота́ти (скреготі́ти, скри́гати, скрипі́ти і т. ін.) / заскрегота́ти (заскреготі́ти, скрегну́ти, скрегону́ти, скреготну́ти, скригну́ти, заскрипі́ти, скри́пнути і т. ін.) зуба́ми. Виявляти гнів, роздратування, невдоволення і т. ін. А сам аж зубами скреготав (князь), що міг так забутися (І. Франко); Не скрипи зубами, Не лютуй, вороже, Марні твої мрії — Нас не переможеш! (Укр.. пісні); Трохименко скрегонув з люті зубами (Григорій Косинка); — Сховай пістолет і забирайся геть! — скрегонув зубами Брайко (П. Загребельний); Ти скрегнув зубами і стис кулака: — А це що? (А. Головко); В пастуха надулись жили, і він зубами заскрипів: “Ну, стій. Розправлюсь я з тобою, проклятий пане! Буде бій!” (В. Сосюра); В нього зануртувалося всередині, він скрипнув зубами і стис щелепи, що його боляче шпигонуло в скроні (Григорій Тютюнник).

скрипі́ти се́рцем. Робити що-небудь дуже неохоче, всупереч власному бажанню. Дядько змушений нарешті взяти до себе племінницю, хоч і “скрипів серцем” (Г. Хоткевич).