СКРЕБТИ

на се́рці (на́че) ми́ші шкребу́ть (шкря́бають, скребу́ть і т. ін.) / зашкребли́ (зашкря́бали, заскребли́ і т. ін.) у кого і без додатка. У когось поганий, гнітючий і т. ін. настрій; комусь тривожно, неспокійно. Воно якось не пристало .. вірити в сни, як вірить у них темна, неосвічена баба на селі… А проте на серці наче миші шкрябають (М. Коцюбинський); В голові в мене забриніло вже, а на серці заскребли такі миші (Марко Вовчок).

скребти́ го́лову кому. Надокучати, набридати. Свекруха тобі голову скребтиме, а свекор докорятиме, та нікому буде заступитися (Панас Мирний).

скребти́ (ску́бти, скрома́дити) / наску́бти (наску́ба́ти) мо́ркву. Дорікати кому-небудь або лаяти, сварити когось. Чує стара, на службі йому щодня моркву скребуть, уже грозяться і вигнати (Панас Мирний); Гримає (стара), звісно — на невістку: то се не туди, то те не так, звичайно, як свекруха, що вже знайде, за що моркву скромадити (Г. Квітка-Основ’яненко); Яцько Ходика вуса підкрутив. Он як шанується до нього Терновий. Наскубли моркву, то й поштивий став (Н. Рибак); // Бити. Січовики, підтримувані низовиками, кричали: — Гідний! Гідний! — Не комизись, а то наскубемо моркву! — Бути тобі кошовим! (Н. Рибак).