СКНІТИ

душа́ (се́рце) скні́є чия (чиє), у кого, за кого і без додатка. Хто-небудь переживає, хвилюється за когось, тяжко страждає, охоплений почуттям жалю, туги і т. ін. Хвора, серед самоти, уперше пізнала (Солоха), що їй тяжко: душа .. скніла, серце нудилося (Панас Мирний); Немає в Середи тієї радості, душа чогось скніє, а з голови не сходять тривожні думки (Д. Бедзик); Ще в степу за селом все думав (Давид) про Тихона, і скніло серце за нього (А. Головко).

скні́ти душе́ю. 1. Страждати, мучитися. Кажуть — смерть усіх рівняє; кажуть — на тім світі усе навпаки; тут ти скнів душею, там — радітимеш серцем (Панас Мирний). 2. за кого—що. Турбуватися про кого-, що-небудь, тривожитися за когось. Скніла (Вірунька) весь час душею за татка, дивлячись, як він невміло, хоча й старанно виконує ті вправи (О. Гончар).