СКЛАСТИ

ви́тримати (скла́сти) і́спит. Підтвердити на практиці свої найкращі якості, властивості і т. ін. — Наша сталь витримала іспит в грізні роки війни (Н. Рибак); Наша країна з честю витримала іспит у жорстокій війні з німецько-фашистськими загарбниками (З газети); — Цю працю, марудну і непросту, він взяв як іспит своєї вартості у господарстві. І цей іспит він склав перед родиною... (М. Понеділок).

віддава́ти (кла́сти, склада́ти) / відда́ти (скла́сти) (земни́й (низьки́й, поясни́й)) поклі́н (уклі́н) кому і без додатка. 1. Кланятися, поклонятися. Які чуття із мрій напівзабутих плачем вставали в синій далі гін, коли земний віддаючи поклін, вони торкались рук його закутих! (А. Малишко); Не молилася за мене, поклони не клала моя мати; а так собі мене повивала (Т. Шевченко); Пішли усі поклони Йому віддати — Волхви, царі і вбогі пастухи (Леся Українка); Побачивши гостя, матушка зразу ж здригнулася всередині і по-чернечи віддала поясний уклін (М. Стельмах); Вийшла дівчина на кін, глянувши привітно в залу, склала всім низький уклін (С. Воскрекасенко). 2. кому, чому. Виражати почуття глибокої поваги, пошани, схилятися перед ким-, чим-небудь. Народе! Я кладу земний уклін твоєму полю і твоєму дому! (М. Рильський); Кавказу вартовий, Казбеку, Тобі складаю я поклін (М. Зеров).

згорта́ти (склада́ти) / згорну́ти (скла́сти) ру́ки. 1. Переставати щось робити, ставати пасивним. Старість білим волосом припорошила його голову, але він не згортав рук, не кидав праці (М. Коцюбинський); Зінька взяла кухоль і, обхлюпуючи руки над цеберкою, сказала через плече: — Бачите — не сиджу, не згорнула ж руки (А. Головко). 2. тільки док. Умерти. — Боже мій! Як же він житиме?.. Ще таки хоч поки я (мати) це ворочаюсь (пораюсь), біля печі хоч, а згорну я руки? (А. Тесленко). згорну́ти ру́ченьки. Ой, як я прийду, Тебе не застану, Згорну я рученьки, Згорну я біленькі Та й нежив я стану (Пісні та романси..). скла́сти ру́ки на гру́дях. Як складу на грудях руки, За тюрмою на шпилі, Під хрестом (ознака муки) Поховайте у гіллі (П. Грабовський).

(і) ціни́ не (мо́жна) скла́сти (не складе́ш) кому, чому. Хто-, що-небудь надзвичайно цінний, важливий (цінне, важливе) своїми особливостями, властивостями, якостями. — На шиї в мене було намисто з таких здорових та дорогих діамантів, що їм і ціни не скласти (І. Нечуй-Левицький); Ця мандрівка для мене — втіха і багатство, якому не скласти ціни! (Т. Масенко); — Та ж він наш Левко, а не ваш! У нього руки, що за руки — ціни їм не складеш! І розбитний же він у нас — і до плуга, і до рала (І. Драч); Дівчина була така горда, що й ціни не могла собі скласти (З усн. мови).

прино́сити (склада́ти) / принести́ (скла́сти) на ві́вта́р (на олта́р) чого, чий, що, уроч. Віддавати, не шкодуючи, найдорожче в ім’я великої мети, суспільних ідеалів тощо. У передсмертній записці вони (герої-панфіловці) писали: «Ми приносимо своє життя на олтар Вітчизни» (З газети); Тобі (Україні) несу я сили всі, що маю; І працю тиху, і мої пісні На вівтар твій побожно я складаю (В. Самійленко).

скла́вши (згорну́вши, спусти́вши і т. ін.) ру́ки. 1. Нічого не роблячи, не працюючи; без діла. — Підучилася коло вас, тепер на самостійну роботу пора. Нічого сидіти, склавши руки… (В. Кучер); Зрозумів він дар науки Так, що можна вже, мовляв, “Ждати манни”, склавши руки. З того приводу й гуляв, хімікати вихваляв! (С. Олійник); В одставку вийшов, А все-таки, заложивши руки, не хочеться сидіти (Панас Мирний). 2. Не вживаючи ніяких заходів, бути осторонь чого-небудь. — Невже вам ніколи не спадало на думку, що всі оці наші заходи, метушіння, все це робиться, аби тільки не сидіти, склавши руки (Леся Українка); Робочі бастують, покидають заводи .. Що ж їм сидіти, згорнувши руки, чекати, щоб за них хто подбав? (М. Коцюбинський); — Ви сидите собі, спустивши руки, та й граєте ідилію з селянами (І. Франко).

склада́ти / скла́сти (рідко зложи́ти) збро́ю. 1. Припиняти збройні дії, переставати воювати. Курсанти з кулеметами вже оточували ніжинців.— Іменем Реввійськради Республіки наказую скласти зброю (О. Довженко). 2. Відмовлятися від будь-яких дій, не опиратися, визнаючи перевагу когось, чогось над собою або відступати перед труднощами. На його запитання Ліда реготала й кокетливо докоряла, що погано не довіряти своїй вірній кізоньці. Сохацький складав зброю і вірив їй. Вірив, бо хотів вірити (Л. Дмитерко); Сповнений енергії, рішучості й мужності, Зубін звик ніколи не складати зброї (П. Загребельний); Хто ж він, цей далекий учитель, який зложив свою зброю перед глухою стіною догматизму, начотництва, ідеологічного пристосуванства? (М. Хвильовий).

склада́ти / скла́сти вину́ на кого. Несправедливо звинувачувати кого-небудь у чомусь. — Бач, десь там двір злодії обікрали,— ніхто не міг на їх напасти слід, тож шандарі вину на мене склали (І. Франко).

склада́ти / скла́сти до ніг кому. Виявляти покору кому-небудь, залежність від кого-небудь. Вірно складаю до ніг тобі дань дивування й покори (М. Зеров).

склада́ти / скла́сти ду́мку про кого—що. Уявляти, думати що-небудь про когось, щось. Борис Савович, той мовчун у морському кітелі, нарешті теж втрутився в розмову.— Ми не бюрократи,— сказав суворим тоном,— не з паперів складаєм про тебе думку (О. Гончар).

скла́сти ла́пки (кри́льця). Відмовлятися від будь-яких дій, не суперечити, не опиратися, з усім погоджуватися і т. ін.; скорятися. Він і лапки склав (Укр.. присл..); Зачувши голос ненависного професора, Микоша найменше був подібний до жертви, що готова скласти крильця й потрапити в пащеку до собаки (В. Полторацький).

скла́сти / склада́ти го́лови (життя́, кістки́, ко́сті). Загинути, вмерти. У львівській цитаделі (за pоки фашистської окупації) склали голови багато поляків, чехів, французів (П. Інгульський); І скінчиться його довічна мандрівка, і складе він .. свої старі натруджені кістки (М. Коцюбинський); За цю насмішку свої кості складеш (М. Стельмах); Кричали за святую Русь, а виявились просто ландскнехтами, найманим військом, що з чужою зброєю в руках, з чужими радниками при штабах складали свої голови в боях за чуже (О. Гончар). скла́сти голі́воньку. (Цар:) Ти вчинив по-молодецькому, Удалий боєць та купецький син, Що сказав усе ти по совісті. Сам же йди по-молодецькому на високеє місце лобнеє, Склади свою буйную голівоньку (Переклад за ред. М. Рильського).