СКАЛИТИ

ска́лити зу́би, зневажл. 1. Дуже сміятися, перев. без очевидної причини. Писарці скалили жовті зуби та реготались, аж поки рудий писар не гримнув на них (М. Коцюбинський); — А ви, лежні, ланці, чого зуби скалите? — кинулась до їх (них) Параска (Панас Мирний). 2. з кого—чого, над ким—чим. Недоброзичливо, зло висміювати кого-, що-небудь; насміхатися з кого-небудь. Спочатку насміхалися (люди). Першим озвався Грицько Тихолаз — панський чередник.— Чого, каже, зуби скалите над людською бідою! (В. Речмедін).