СКАЗАТИ

гріх (сло́во (сло́ва)) сказа́ти. Нема підстав нарікати на щось, скаржитися на кого-, що-небудь. — Не знають, де й ділася (Христя). А шкода, добра була робітниця, добра, гріх слова сказати! — пожалів Рубець (Панас Мирний); — Ні, гріх сказати, в нас не б’ють (Леся Українка); — Ні, гріх сказати,— загомоніли всі разом.— Семен не такий. Він своїх жінок жалував (М. Коцюбинський).

і спаси́бі не сказа́ти кому. Виявити невдячність, зневаживши, образивши кого-небудь. — Не буде нам ні слова, ні пам’яті; хто нас поховає, хто нас пом’яне? Розтратять, що ми зібрали, а нам і спасибі не скажуть (Г. Квітка-Основ’яненко).

й не сказа́ти (слова́ми), перев. зі словоспол. таки́й, що; так, що. Уживається для підкреслення високого ступеня ознаки або вияву чого-небудь. Вже давненько панночки приїжджі переносили, що який-то вже там лікар полковий хороший: і брови йому чорні, й уста рум’яні, і станом високий,— така вже краса, що й не сказати! (Марко Вовчок); Максим Бобровник любив ліси — і не сказати… (Ю. Збанацький). (й) сказа́ти не мо́жна (не могти́) (слова́ми). На душі така пала туга, така печаль, що й сказати не можна! (П. Куліш); Вся біда якраз у тім, що сили не маю робити щось поза службовою працею. І так мені гірко, що й сказати не можу, бо все ж життя моє в літературі (М. Коцюбинський); Нарешті вона могла сказати бабці, що ніби… ніби чує щось під серцем. Радості бабці не можна словами сказати (Г. Хоткевич).

не во гнів будь ска́зано, ірон. Уживається для вираження застереження від образи або як вибачення, коли співрозмовникові говорять щось неприємне. (Панько:) Тепер яку попав, та й жінка. Правду кажу? (Копистка:) Ні, братику, це не так. Це ти, не во гнів будь сказано, трошки брешеш… (М. Куліш). не во гнів се́є сло́во кому. — Тут і спереду брехня, і ззаду брехня, та ще брехня брехнею й покрита. Ось що! Не во гнів сеє слово вам, панове (Г. Квітка-Основ’яненко).

ні (ані́) в ка́зці сказа́ти (розказа́ти), ні (ані́) перо́м описа́ти ((не) списа́ти), перев. зі словоспол. таки́й, що; так, що, фольк. 1. Надзвичайно гарний, вродливий; чудовий. — Там є така чудесна дитяча кімната, що ні в казці розказати, ні пером описати (Ф. Бурлака). (і) не (ні) сказа́ти (розказа́ти), (і) не (ні) списа́ти (ні написа́ти). Козак Чайченко, та такий вже хороший, та такий вже гарний — і не сказати, і не списати (Марко Вовчок). 2. Уживається для підкреслення високого ступеня вияву чого-небудь (перев. незвичайного). Що вже Ганна Антонівна мороки з ним (учнем) колись мали — ні в казці сказати, ні пером описати (Ю. Яновський); Ані в казці сказати, ні пером не списати, .. яка там знялась буча, на тій раді (О. Ільченко).

(ні) перо́м не списа́ти (описа́ти) (ні сло́вом не сказа́ти) чого, фольк. 1. Хтось не може визначити, висловити надзвичайної вроди, краси кого-, чого-небудь. А що ті зачіси на голові, то й не списати пером які (Марко Вовчок); Ні пером не списати, ні словом не сказати тії несподіваної краси, якою до вас усміхнулася долина! (Панас Мирний). 2. який. Надзвичайно гарний, вродливий; чудовий. Дочка у неї була дуже вродлива — ні пером не списати, ні словом не сказати (З усн. мови). ні перо́м списа́ть, ні змалюва́ть. Ти в порі розквітлій, як картина, Ні пером списать, ні змалювать (М. Шеремет). не мо́жна сло́вом розказа́ти, а́ні перо́м описа́ти. Така була краса його (отамана) невиписанна.., що не можна словом розказати, ані пером описати (Марко Вовчок).

нічо́го не ска́жеш. Уживається для підтвердження правдивості, правильності чогось, згоди; безперечно, справді. — А з Данила парубок був хоч куди! Високий, ставний, тонкий в талії та широкий в плечах; ніс мав крутий, а погляд — нічого не скажеш — орлиний! (Ю. Смолич); Таки славну дівчину викохала Гордієнчиха, нічого не скажеш (М. Стельмах); Вдома .. після відставки сидіти (Курінний) не захотів, .. сам попросився в майстерню: я, каже, люблю токарювати… І таки любить, нічого не скажеш (О. Гончар).

ні́чого сказа́ти, перев. у знач. вставн. словоспол. 1. Уживається для вираження осуду, обурення, незадоволення з приводу чого-небудь. — Ну, нічого сказати, панотче! — каже Череваниха Шрамові. — Швиденько ви добуваєте із своїм сином за́мки! (П. Куліш); (Храпко:) Та отакому вас навчають? Гарному — нічого сказати... (Панас Мирний). 2. Уживається для підтвердження правдивості, правильності чогось, згоди з чим-небудь; безперечно, справді. (Запорожець:) Оце то так! вчистив (кобзар), нічого сказати: і до ладу, і правда. Добре, далебі, добре! (Т. Шевченко); Гарна “фата” (дівчина), нічого сказати! (М. Коцюбинський).

скажи́ (скажі́ть) на ми́лість (Бо́жу (Бо́га)). Уживається для вираження подиву, незадоволення, розгубленості, сумніву і т. ін. — Слухай, Демиде, ти знаєш, що я думаю? — Знаю.— Як знаєш? — здивувався Бульба? — Ти хочеш погуляти з запорожцями.— Ну, скажи на милість. Як це ти дізнався? (О. Довженко); — Ну, що тут довго: він тайний агент.— Ото! Скажіть на милість! Як же він робить свою роботу? (М. Коцюбинський); Ну, чого мене, скажіть на милість, понесло знов на київський пляж? (Остап Вишня).

сказа́ти в до́брий час. Уживається для запобігання зурочення кого-, чого-небудь. — Не красувався б тут і явір цей високий. Сказати в добрий час, Такий рясний, хороший та широкий: І силу, і красу він має через нас (коріння) (Л. Глібов).

сказа́ти нове́ сло́во в чому. Зробити яке-небудь відкриття або домогтися значних досягнень у певній галузі науки, техніки, культури. Симиренко сказав нове слово в розробці ефективних агротехнічних прийомів, що значно підвищило врожайність садів (З газети).

сказа́ти своє́ (сло́во) в чому. Виявити себе в якійсь справі; відіграти певну роль у чомусь. Генетики сказали своє слово в науці і багато зробили для дальшого її розвитку (З газети).

сказа́ти спаси́бі кому і без додатка. Бути вдячним за що-небудь, задоволеним чимсь. За дві-три ліричні поезії теж сказали б велике спасибі (упорядники альманаху) (М. Коцюбинський); Скажіть спасибі мені, що заступався за вас. Перед секретарем одстоював! (М. Стельмах).

сказа́ти (хоч) сло́во. 1. кому. Обізватися, заговорити до кого-небудь. Неначе тіні німі, мовчазні, ходили вони один біля одного, соромились одне на одного глянути, боялися один одному слово сказати… (Панас Мирний). 2. Розказати, відкрити яку-небудь таємницю. Хай же наважиться (Олександра) сказати хоч слово, тоді знатиме, почому в Тростянці гребінці (М. Коцюбинський).