СІЧКА

на капу́сту (сі́чку), зі сл. би́ти, зсікти́ і под. 1. Дуже, надзвичайно. — Геть .. додому, бо як візьму отсю (цю) качалку, то поб’ю тебе на капусту (М. Коцюбинський). 2. Нещадно, вщент. — Вони (міномети) страшні? — Січуть німців на січку (О. Гончар); Він (Бжеський) бачив, що .. півсотні дужих козаків порубають його з почтом на капусту (З. Тулуб).

нарі́зати (утя́ти) сі́чки. Зробити щось недоречне, безглузде; допустити грубі помилки при здійсненні чогось. Дорош .. шепнув Оксенові на вухо: — Чує моє серце — наріже він січки. Наглядай там за ним (Григорій Тютюнник); Ну, вже утяв ти нам січки: Є чим пом’янути! (П. Гулак-Артемовський).

не ва́ртий (не варт) ви́їденого яйця́ (ви́шкварки, ді́рки з бу́блика, фу́нта кло́ччя і т. ін.). Якого можна не брати до уваги, яким можна знехтувати; який не має ніякого значення. — Агроном не мусить його цікавити. Плювать йому на агронома з його копійчаними таємницями, що, напевне, виїденого яйця не варті (О. Слісаренко); Уся Терехівка засміє Гуляйвітра. А взагалі, справа вишкварки не варта. Даремно він бідкався (В. Дрозд); Я був у Сосонці, розмовляв з народом, з товаришем Колядою, і знаю, що ця справа не варта дірки з бублика (М. Зарудний); — Ваша гвардія не варта фунта клоччя. Маєте гармати? Полковник здвигнув раменами (І. Франко). не ва́ртий і то́рби сі́чки. Коли вони (народовці) думають, що така самостійність неможлива, то тоді і ціла їх балаканка про всяку іншу самостійність не варта й торби січки (І. Франко).

сі́кти / посі́кти (поруба́ти) на капу́сту (на локши́ну, на сі́чку) кого. Нещадно винищувати, шматуючи і т. ін. кого-небудь. Печеніги попхалися в ворота, вони вскакували у вузький і тісний прохід по кільканадцятеро, і їх .. сікли на локшину (П. Загребельний); — Вони (міномети) страшні? — Січуть німців на січку (О. Гончар); Микола, .. як гримне… це б то на мене та на вельможну пані Наталю,— і вас посічу на капусту. А вона ж, моя перепеличка, стоїть біла, як полотно (М. Лазорський); А за яким лихом нам поспішати? — одповів Нечай.— Ще вспіємо посікти ворогів на капусту! (А. Кащенко); Пополотнів і Бжеський. Він бачив, що, коли справа дійде до його (нього), півсотні дужих козаків порубають його з почтом на капусту (З. Тулуб).