СІЛЬ

cіль тобі́ в о́ці (в о́чі), фольк. Уживається як усталена форма застереження від зурочення. Траплялось, що і Іван звертався до нього, але за кожним разом, стрічаючи погляд чорних пекучих очей мольфара, спльовував непомітно: “сіль тобі в оці” (М. Коцюбинський); “Сіль тобі в очі”,— тричі повторював у думках, бо хоч і був учителем, але селянські забобони не відлетіли від нього (М. Стельмах).

атті́чна сіль. Витончений дотеп. Сергій Іванович, .. вмів, як ніхто, .. несподівано підсипати аттічної солі і цим змінювати настрій співбесідників (Переклад О. Кундзича).

відва́жити со́лі (до́бре). Відповісти грубо, образливо, уїдливо. А Черевань: — Здається, Сомко налаяв Іванця свинею, чи що? — Не свинею, а собакою, да .. ще не на самоті... — Га-га-га! — засміявся Черевань.— Одважив солі добре! — каже Божий Чоловік,— да зробив негаразд (П. Куліш).

води́ти хліб-сіль (хліб і сіль) з ким і без додатка. Бути з ким-небудь у дружніх стосунках; товаришувати. (Кембль:) З покійним Джеком водили здавна ми хліб-сіль! (Леся Українка); (Голубиха:) Отже я й подумала: піду-таки! Чого ж їм уже так цуратися? Колись же таки, за чоловіків, хліб-сіль водили (Олена Пчілка).

діли́ти хліб-сіль (хліб і сіль) з ким і без додатка. 1. Спільно харчуватися з ким-небудь (перев. в умовах матеріальної скрути). По від’їзді Тасі Раїса умовилася столуватись у старої матушки. Щодня утрьох вони ділили хліб-сіль (М. Коцюбинський). 2. Жити спільними інтересами, турботами. Одного села люди, однаково жили, вкупі хліб-сіль ділили, вкупі робили! .. а тепер одні — вільні, другі — невільні! (Панас Мирний). діли́ти хліб-сіль попола́м (по́рівну). — Павло Тимофійович! Знову прийшлося зустрітися нам, ділити хліб-сіль пополам (І. Гончаренко).

додава́ти / дода́ти со́лі (пе́рцю). Робити дотепнішим, гострішим, дошкульнішим, уїдливішим (про висловлювання). Треба їх (байки) не тільки гаразденько вигладити, а деякі зовсім переробити, розмову в їх розширити, солі та перцю додати (Панас Мирний). додава́ти тако́го пе́рцю. Молодички аж з реготу падають, а самі то одна, то друга додадуть такого перцю, що замалим гори не регочуть (Г. Хоткевич).

наси́пати со́лі на хвіст кому, грубо. 1. Не мати змоги заподіяти кому-небудь щось неприємне у відповідь на його дії. — Що він тобі зможе зробити? На хвіст, значить, солі насипати?.. (М. Стельмах); — Зроблю! Вже я йому зроблю! — вимахував руками Шугалія. — А він мені хай солі на хвіст насипле (В. Кучер); — Тепер всіх крию без жалю — Насиплять солі хай на хвіст! (З журналу). 2. Надто досадити комусь, завдати неприємностей і т. ін. Начальник розвідки сказав жартома: “Тепер треба насипати їм солі на хвіст” (П. Панч); — А що він вам, Устиме Григоровичу, на хвіст солі насипав? — сміявся Грибов (М. Олійник).

не до со́лі кому і без додатка. 1. Кому-небудь байдуже до чогось, коли є інші, важливіші справи. А вже мені не до солі, коли грають на басолі (М. Номис). 2. Кому-небудь дуже скрутно. — А чортові, не до солі: Хвостиком киває, Ніс скопилив, мов гринджоли, І дверей шукає (П. Гулак-Артемовський); Робота у мене часами.. йшла не шпарко, бо такі були справи, що було “не до солі” (Леся Українка); — Мені тепер, як кажуть,— не до солі… Що то робить моя Одарочка? (О. Стороженко).

(не оди́н (до́брий)) пуд со́лі з’ї́сти з ким. Довго жити з ким-небудь, зазнати чималих випробувань у спільних діях, пізнати, вивчити когось і т. ін. Мораль: раніш, як братися за роман, треба з’їсти з сучасними героями ще не один пуд солі (М. Хвильовий); Йому шкода стало старого узбека, з яким він із’їв уже не один пуд солі (С. Голованівський); Хлопець ходив сам не свій. Цього, може, й не помітив би Багрич, але майор Єфимов спостеріг відразу. Він таки з’їв з цими хлоп’ятами добрий пуд солі (Л. Дмитерко); — Буду наново малювати. А для цього, мабуть, доведеться пожити в селі та з’їсти з людьми пуд солі, та зробити чимало етюдів (І. Цюпа).

одва́жити со́лі кому. Поставити когось у незручне становище, відповісти комусь уїдливо, грубо, зробити неприємність тощо. — Здається, Сомко налаяв Іванця свинею чи що? — Не свинею, а собакою.. — Га-га-га! — засміявся Черевань. — Одважив солі добре (П. Куліш).

перебива́тися з хлі́ба (з ю́шки) на во́ду (на сіль, на квас). Бідувати, терпіти нестатки. Коли батько так-таки і не розбагатів… Та, ну хіба воно зберешся, коли з хліба на воду перебиваєшся (Нар. опов.); Так і жили Гулущуки — з хліба на воду перебиваючись (С. Чорнобривець); Мусіла (мусила), значить, його дружина перебиватися з хліба на сіль та жити в неможливих злиднях (М. Хвильовий); Жив я в часи мого студентства, як водиться, на краю міста і, як і більшість моїх товаришів, перебивався з хліба на квас (Г. Хоткевич); Не вірилося, що тут жили споконвічні наймити і бідарі, перебиваючись з юшки на воду (В. Кучер). перебива́тися на чо́рному хлі́бі. Він неохоче брав з собою дружину, бо знав, що вона розкидає всю свою і його платню на всілякі непотрібні речі та ще й боргів наробить, а потім півроку треба буде перебиватись на чорному хлібі і сплачувати крамарям за їхні залежані, браковані товари (О. Ткачук).

проковтну́ти без со́лі кого, що і без додатка. Знищити, погубити когось. Козацтво гукало:.. — Не подаруємо ляхам кривди! — Москаль обсаджує нас фортецями,— кричав Явтух, наче той, що зістарився у січовиках.— Поки заселимо своїми хуторами паланки, поки виростуть на тих хуторах молоді козаки,— москаль проковтне нас без солі! — Потерпимо трохи! — кричали й старі (М. Лазорський).

си́пати зайця́м со́лі на хвіст. 1. Марно погрожувати, обіцяти заподіяти кому-небудь щось неприємне. Що ти сиплеш зайцям солі на хвіст? Я тебе не боюся (З усн. мови). 2. Мріяти про щось нереальне. Весь вільний час ви мрієте над водою про такенну-о щуку або сиплете зайцям солі на хвіст (П. Козланюк).

си́пати со́лі (сіль) на ра́ну кому і без додатка. Виклика́ти тяжкі спомини, нагадуючи кому-небудь про те, що хвилює; завдавати душевного болю. От лихо. Старий заледве оклигав після втрати доньки, а ти йому сиплеш солі на рану (Ю. Яновський). соли́ти ра́ни душі́. Але Ернест з упертістю і монотонністю ідіота пхав його (Начка) щораз дальше, немилосердно солячи рани його душі (І. Франко).

сіль землі́, книжн. Найкращі, найвидатніші представники народу; добірна частина певного товариства, суспільства, іноді ірон. То ж сіль землі, то ж сила молода ішла на смерть, на згубу неминучу (Леся Українка); — Гірники, питаєш? — Гірники, як тобі сказати, сіль землі… (М. Рудь); — Це храм науки. Тут відвіку Справляє месу сіль землі… (С. Караванський); На хутори не кликали (читати “Кобзар” Т. Г. Шевченка). На хуторах жила “сіль землі”… Патріархи… (О. Ковінька).

сіль тобі́ на язи́к (, печи́на в зу́би (у ві́чі)). Уживається як прокляття і виражає побажання невдачі, лиха, всього недоброго. — Щоб ти окаменіла, як Лотова жінка, за такі речі! — крикнув з досади Шрам ..— Сіль тобі на язик, печина в зуби! — оддала потиху Ковалиха, бо була трохи п’яненька (П. Куліш).

як (мов, ні́би і т. ін.) сіль в о́ці. 1. у кого, кому. Бути неприємним, завдавати прикрощів кому-небудь; заважати комусь або дратувати когось. Еге, десь Гафійка забарилась на музиках. Хай погулає дитина. Тільки їй волі, поки в мами та в тата. Та й те людям, мов сіль в оці (М. Коцюбинський). сіль в оча́х. Заплакані очі (Іванихи) палали нестримним гнівом: — Ти радий здихатися моєї дитини! Він тобі сіль в очах! (Леся Українка). сі́ллю в о́ку. Городове козацтво та Січ були москвинам сіллю в оку: озброєна Гетьманщина була небезпечною країною (М. Лазорський). 2. зі сл. люби́ти, ірон. Уживається для вираження повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (любити). Так його любить, як сіль в оці, а тернину в боці (Укр.. присл..); Пішов русин найматися до графа, якого люди любили, як сіль в оці (Казки Буковини..).

як сіль у воді́, зі сл. пропа́сти. Безслідно. — Не сунь носа, куди не треба! Роби так, щоб були всі за нами! А то пропадеш, як сіль у воді! (І. Чендей).