СІДЛО

вибива́ти / ви́бити з сідла́ кого. 1. Позбавляти кого-небудь певного становища, упевненості в собі і т. ін. Недовго, дуже недовго правив селом Мушатешті примар Меліжару. Невпинна хвиля народного гніву вибила його з сідла (М. Чабанівський). 2. Позбавляти кого-небудь сили; робити кого-небудь кволим, немічним, непрацездатним. — Так що: до матері на побивку, значить? Товариш сипняк, кажеш, вибив із сідла? — Вибив, проклятий (О. Гончар); — А що — я таки старий козак,— орлом глянув дядько Іван,— і мене поки не так просто вибити з сідла, одначе сили тануть, як сніг на сонці (З газети).

ви́летіти із сідла́. Втратити посаду. Кавун став тут головою (колгоспу). Це був крутий поворот у його житті, такий крутий, що молодий голова в перші місяці трохи не вилетів із сідла (З газети).

як (мов, ні́би і т. ін.) коро́ві сідло́, ірон. 1. зі сл. ли́чить, приста́ло і т. ін. Уживається для вираження повного заперечення змісту зазначених слів; зовсім не (личить, пристало). (Охрім (до Гордія):) Ай пристало (вбрання) тобі, як корові сідло! (М. Кропивницький); (Гервасій:) Я переконався, що нам дворянство .. личить, як корові сідло (І. Карпенко-Карий). 2. Зовсім не підходить що-небудь. — Для літньої жінки ці маки, пробачте, як корові сідло (І. Муратов); — Пристойний тон тобі однаково, що корові сідло (В. Козаченко).