СИРОТА

каза́нська сирота́, зневажл. Той, хто вдає з себе скривдженого, ображеного, нещасного з метою викликати до себе жалість, співчуття. — Ах ви ж, казанські сироти! Земство вас виховує, годує, зодягає, а ви все в ліс дивитесь? (О. Гончар); (Галя:) Бач, якою казанською сиротою прикинулася! Думаєш, так тобі й повірили? (Олена:) І справді. Клавдіє Іванівно, такою ласкавою овечкою ми вас ніколи не бачили (Т. Фесененко).

кру́гла (кру́глий) сирота́. Той, у кого нема батьків, рідних. Надія довірливо сказала: — Яка славна дівчина, тільки сирота кругла, дитям під вікнами хліба просила (М. Стельмах); Хлопець був круглий сирота — ні батька, ні матері (З усн. мови).

мо́рщити із се́бе сироту́, зневажл. Видавати себе за бідного, нещасного; прибіднятися. Особливо ж смішна була величезна, могуча (могутня) стать Вовкуна, коли він кулився, і кривився, і морщив із себе сироту (І. Франко).