СИПНУТИ

(аж) моро́зом сипну́ло (сипону́ло) (за спи́ною (по́за шкі́рою, по спи́ні)) в кого, безос. У кого-небудь з’явилося неприємне відчуття холоду від страху, переляку. У Грицька морозом сипнуло від того Христиного крику (Панас Мирний); Страшно Петрові стало… Він зупинився, став прислухатись. За спиною аж морозом сипнуло (Б. Грінченко); Недокус посміхався, а в мене морозом сипнуло поза шкірою (Ю. Збанацький). сипну́ло мо́ро́зцем по спи́ні. І раптом почувся сплеск, наче скинулась велика риба, і в Журила по спині морозцем сипнуло (Є. Гуцало).

си́пати / сипну́ти (сипону́ти) жа́ру за халя́ви (під хвіст) кому, жарт. Дуже дошкуляти кому-небудь чимсь; провчати кого-небудь за щось. Най (нехай) тобі сиплють (опришки) жару за халяви (І. Франко); Есесівців рубонули чорноморські матроси в Криму, сипонули їм жару під хвіст під Севастополем, під Москвою й Сталінградом (О. Сизоненко).

си́пати / сипну́ти (сипону́ти) і́скрами (і́скри) (з оче́й) на кого і без додатка. Поглядом виявляти гнів. Нарешті один не витримує: — То ж як, Петре, візьмемося? — Беріться,— повів плечем Дорощук.— Без тебе погано.— А мені що до того? — І Дорощук сипонув іскрами на товаришів (М. Ю. Тарновський); Докія сипонула іскрами з очей, ніби й справді невдоволена з того, що її перебили: — Та не заважайте ж читати! (І. Цюпа).