СВІЧКА

(вдень) з вогне́м (зі сві́чкою, зі свічка́ми) не знайти́ кого, чого. 1. Важко чи неможливо щось відшукати. — Ой, не знаєте ви отця Софронія! — крутив головою Ярошенко.— Побачите, половину скарбів запахторить так, що і з свічками не знайдеш (В. Речмедін). 2. Що-небудь дуже рідкісне, виняткове. Цієї книжки сьогодні вдень з вогнем не знайти (З усн. мови). хоч уде́нь із сві́чкою шука́й — не зна́йдеш. — Я й справді робітник, яких хоч удень зі свічкою шукай — не знайдеш (Є. Гуцало).

(і) чорт із сві́чкою не знайде́ кого, що, ірон. Не можна розшукати, навіть докладаючи великих зусиль. — Я мрію працювати на селі.— Не бреши! Багато з вас таких, що повивчались, а на селі працюють? Порозбігалися, що й чорт із свічкою не знайде (Григорій Тютюнник). і чорт із сві́чкою не знайшо́в. — Корабель,— продовжував Богдан,— на якому я очуняв, належав старому малайцеві з острова Тао — десь на північ від Яви. Цього острова і чорт із свічкою не знайшов серед безлічі тих островів (Ю. Яновський).

мотузки́ (моту́ззя, свічки́) мо́жна сука́ти з кого. Хто-небудь дуже безвольний, податливий, м’якої вдачі. Хміль його зовсім розвіявся, а разом з хмелем і його бурхливий запал. Тепер із Бородавки мотузки можна сукати (З. Тулуб); Гнат Сторожук не з тих покірних і хлипких людей, з яких можна мотуззя сукати (П. Колесник); Поцілуйко .. сам .. відчував, як перед ним міниться господар оселі. “Тепер із нього можна і свічки сукати, а то, бач, як спочатку дер носа” (М. Стельмах).

ні Бо́гу (Бо́гові) сві́чка, ні чо́рту (чо́ртові) кочерга́ (коцюба́, ла́дан, на́довбень, уга́рка, рогачи́лно і т. ін.). 1. Нічим не примітна, посередня людина. (Олеся:) Я білоручка: ні панянка, ні мужичка, ні Богові свічка, ні чортові кочерга (М. Кропивницький); З нашого Захарка ні Богу свічка, ні чортові угарка (Укр.. присл..); І що з його (дитини) буде? Ні Богові свічка, ні чортові куришка, ні заміж, ні так, нікуди (Панас Мирний). 2. Нема ніякої користі, толку з кого—чого. Ми за поезію великих почуттів; ми лише проти тієї інтимної лірики, що нічого не стверджує, нічого не заперечує, .. де немає ні глибоких людських переживань, ні справжньої любові, а солоденько-сиропні віршики чи мініатюри, з яких, як кажуть, ні Богу свічки, ні чорту кочерги (А. Малишко).

свічки́ в оча́х засві́чуються (стаю́ть) / засвіти́лися (ста́ли), перев. чиїх. У кого-небудь від сильного удару або болю з’являється зорове відчуття мерехтіння, ряботіння. В очах Андрія засвічуються блискучі жовті й червоні свічки, він чує якийсь гострий, неможливий біль у голові (І. Микитенко); — Ну й вперіщила, Фросинко, мене халявою!.. Єй-бо, в очах свічки стали (В. Бабляк). сто свічо́к в оча́х засвіти́лось. Тієї ж хвилини переразливо (пронизливо) свиснув дріт, і в Матвійових очах сто свічок засвітилось (М. Ірчан).

та́нути / ста́нути як (мов, ні́би і т. ін.) сві́чка (віск (на со́нці)). Швидко втрачати сили, здоров’я через хворобу, горе; марніти, худнути. Мама весь час заплакана, їй жалко тата, що тане як свічка (А. Дімаров); Втративши майже всю кров, він (Орлюк) якось немовби втратив злість, засумував і, танучи як віск на сонці, упав (О. Довженко); Скільки вона (Настя) сліз вилила, Боже мій, світе мій! Станула як віск (Марко Вовчок). та́нути як сві́чечка. Танула вона (Настя), як свічечка. Нікого не пізнає, дивиться страшно і все за голову себе хапає (Марко Вовчок).

тре́ба з сві́чкою вдень (се́ред (бі́лого) дня) шука́ти (вишу́кувати) кого, що. Хто-, що-небудь трапляється дуже рідко. Що будете робити, коли старовина так витрачується, що треба її з свічкою удень вишукувати?! (Панас Мирний); — Таких диваків, як ти, на світі дуже мало, їх треба з свічкою серед білого дня шукати (М. Ю. Тарновський).

хоч свічки́ ліпи́ з кого і без додатка. М’який, не дуже принциповий, слабохарактерний і т. ін. (про людину). Було видно: не характер в Антоніни Никонівни — віск. З неї хоч свічки ліпи (Ю. Збанацький).

як (мов, на́че і т. ін.) сві́чка. 1. зі сл. рі́вний, струнки́й і под. Дуже. Олександра стояла, спершись на сапу, рівна, як свічка (М. Коцюбинський); І я знову йшов серед рівних, як свічка, стовбурів, серед пишних кетягів хвої (М. Грушевський); Незабаром прибув дипломат. Сухорлявий і рівний, як свічка (С. Олійник); мов сві́чечка. (2-а дівчина:) Наталочка. Вона ж у нас струнка, мов свічечка (І. Кочерга). 2. зі сл. горі́ти, пала́ти і под. Рівним, високим, яскравим полум’ям; яскраво. Сторожка біля воріт горіла, як свічка, частина селян вбігла вже в будинок (П. Панч).

як (мов, ні́би і т. ін.) ска́пувати сві́чкою. Худнути, марніти від переживань, хвороби. — Ти вже й сам бачиш, як я знемогла в силі й з кожним днем ніби скапую свічкою (П. Козланюк). немо́в сві́чка ска́пує. А той, хто дружби зрікся безоглядно І задивився на багатство власне, Над своїм “скарбом” ниє безпорадно,— Немов та свічка скапує і гасне (М. Ю. Тарновський).