СВІТ

(аж (рідко бі́лий)) світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) (в оча́х (пе́ред очи́ма)) кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила (Оленка), забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ,

(аж (на́че, нена́че і т. ін.)) світ (вго́ру) підня́вся кому. У кого-небудь поліпшився настрій, самопочуття і т. ін. Ясна річ, світ йому вгору піднявся, коли вздрів .. постаті козацтва (О. Ільченко); Ївзі неначе світ піднявся! Віддихнувши трошки після сліз, пішла за жандармом (Г. Квітка-Основ’яненко); — Бабусечко моя, матінко! Дякую вам з душі, з серця! Аж світ мені піднявся вгору! Одродили ви мене, рідна матінко! (Марко Вовчок).

бі́гати світа́ми. Бути тривалий час відсутнім; здебільшого перебувати за межами домівки. Кіточкою терлася (Маруся) коло старої їмості, просячи їсти, а бабця робила суворе лице й буркотіла: — Бігає світами не знати де, не знати по що, а ми їй тут маємо семеро обідів наставляти (Г. Хоткевич).

бі́лий (Бо́жий) світ. 1. Життя у всіх його формах і виявах. Товаришів моїх немає. Давно від голоду й біди у білий світ із цього гаю ми розійшлися, хто куди… (В. Сосюра); Залишилась вона сама в старій глиняній хаті, сама на білому світі (Є. Гуцало); Уточнив батько. — Зараз тобі й під білим світом кращої немає. Але мине час і все зміниться (О. Сизоненко); Защебече (соловейко) на калині — Ніхто не минає. Мов батько та мати, Розпитують, розмовляють,— Серце б’ється, любо… І світ Божий, як Великдень (Т. Шевченко). 2. Все навколишнє. Зранку сніжок потроху почав падати .. І к (до) обіду таке схопилось, що світу білого не видно (Панас Мирний).

благословля́тися / благослови́тися (поблагослови́тися, заблагослови́тися) на світ (на день, на світа́нок), безос. Світати, розвиднюватися. Схопився я, озираюсь по хаті. А надворі вже почало на світ благословлятися (І. Нечуй-Левицький); Устаєш, ледве на світ благословляється, а вертаєш пізно смерком (У. Самчук); Я бачу крізь зубчасті гори, ріки: В моїм краю благословляється на день (М. Стельмах); Ніч — довгу, холодну, дрімотливу — пробув Василь на станції… А як стало благословлятися на світанок — вирушив у дорогу (П. Інгульський); Надворі благословилося на світ (І. Багряний). благословля́ється день. Сивоголовий Лавро радів з того, що його односельчани поважають схід сонця і знають, як благословляється день (Д. Прилюк). бере́ться на світ. (Макар:) На світ береться. (Вишневий (подивився на схід):) Так. Світає (П. Куліш).

ви́вести у (широ́кий) світ (у (широ́кі) світи́) 1. кого. Дати можливість кому-небудь побачити щось, зустрітися з кимсь і т. ін. Усі погляди прикуті до Пакришня, як до Сеспеля, якого оце вперше після запалення легенів вивів у світ його брат Федір (Ю. Збанацький); — Влітку Марися Павлівна ось виведе вас у широкі світи, спортивні забави ждуть вас на воді й на суші (О. Гончар). 2. що. Зробити відомим для великого кола людей. Слава українському Боянові, що рідну пісню вивів у широкий світ! (Панас Мирний).

виво́дити / ви́вести на світ (я́сний) кого. Викривати, розвінчувати кого-небудь, оприлюднюючи його вчинки. Виводив (М. Годованець) їх (запроданців) на світ ясний і невпинно закликав сатиричних хлоп’ят — уперед і вперед! (О. Ковінька); // що. Викривати, розплутувати злочин, справу і т. ін. А той суддя такий був розумний та спритний, що яке б темне діло не було, то зараз його на світ виведе... (О. Стороженко).

видава́ти / ви́дати в світ. Публікувати, випускати друком. У 1918 році три українських видавництва (полтавське, харківське й вінницьке) вдавалися до мене з запросинами написати спомини про Михайла Драгоманова: бажали їх видати в світ (Олена Пчілка).

ви́пустити / випуска́ти в світ що. 1. Створити що-небудь. І даремно по ночах .. гупали дзвіниці, щоб люди рятували панський хліб чи оселі. Люди залишалися самі по собі, а вогонь теж сам по собі, неначе його й не рука людини широко випустила в світ (М. Стельмах). 2. Видати, опублікувати, надрукувати. Дозволяю собі піднести Вам на спомин частину своїх творів, що довелося до сього часу випустити в світ окремим виданням (Панас Мирний); І. Я. Франко випустив у світ цілу низку солідних наукових праць (З журналу).

виряджа́ти в світ кого. Давати кому-небудь необхідні знання, навики для самостійного життя; відправляти кого-небудь у самостійне життя. Дочекався я Свого святонька, Виряджала в світ Мене матінка (С. Руданський); Минає рік, минає два, минає десять літ — і школа двері одкрива і виряджа у світ (М. Упеник); Лисиця дітей доглядала Як слід. Лисиця дітей виряджала У світ (Л. Первомайський).

витяга́ти / ви́тягти (ви́тягнути) на світ Бо́жий кого, що. Робити кого-, що-небудь відомим для багатьох. Володька, запалюючись, став розповідати про тих, що Титана заводського під час окупації врятували. Виявлено ж їх, нарешті! І в числі рятівників.. Катратий. Отакий! По суті ж герой, а мовчав, як риба. А інші теж..— Ну, тепер ми... витягнемо цих скромняг на світ Божий, вони ще в нас у президіях сидітимуть! (О. Гончар).

вихо́дити / ви́йти в світ. Видаватися, друкуватися. Ті нечисленні українські книжки, які тоді (у 80-х роках) виходили в світ, друкувалися майже виключно в Києві (В. Самійленко). ви́хід у світ. Серед статей, що з’явилися з нагоди виходу у світ празького “Кобзаря”, найґрунтовнішою та найціннішою була розвідка Е. Дюрана (З журналу).

відпра́вити (спрова́дити) / відправля́ти (спрова́джувати) на той світ кого. Позбавити життя кого-небудь; згубити, убити когось. Так подивитися на нього (полковника) — ангельської доброти чоловік, а скільки людей, собака, на той світ відправив (В. Собко); — Іродова душа! — каже Шрам.— Трохи мені останнього сина не спровадив на той світ (П. Куліш); — Коня йому, бачте, шкода, а своїх односельців, як раз плюнути, на той світ спроваджує (І. Головченко і О. Мусієнко). відпрова́дити на той світ. (Яким:) На голові в його (Демченка) шрам великий був, десь він здобувся... Хтось хотів на той світ його відпровадити, та не добре вдарив... (Б. Грінченко).

відпра́витися на той світ. Померти, загинути. Попав в ополонку, ледь на той світ не відправився (З газети); Від злиденного життя можна рано й на той світ відправитися (З усн. мови).

до світ со́нця. Дуже рано, до ранку. — Грай, музико! До світ сонця Все проп’ю, щоб люди знали! (П. Грабовський).

зав’яза́ти / зав’я́зувати світ (рідко вік) кому і без додатка. 1. Зробити кого-небудь нещасним, позбавити радості і т. ін. — Коли ж вони, кумцю, дуже любляться, Гнат із Настею! Як ви їх розлучите, то дочка плакатиме на вас, а у вас одна дитина, не годиться їй світ зав’язувати! (М. Коцюбинський); Хай суджений .. не зав’яже дівчині світ ні поганим словом, ні гризнею, ні важким кулаком, ні лихою чаркою (М. Стельмах). світ зав’я́заний. (Тітка:) Ти, дякувати Господові, не кріпачка: твоя праця не загине дурно. (Олеся:) — Не кріпачка! Нібито вже, як кріпачка, то й світ зав’язаний! Живуть же люди (Марко Вовчок). зав’язати сві́ту. Вона (Маруся) в Полтаві світу зав’язала хіба Грицькові тільки одному?! (Л. Костенко). 2. чий. Змарнувати комусь кращі роки життя, зробити їх безрадісними (перев. через нещасливе заміжжя, одруження). Вона (свекруха) з першого ж дня вважала, що її син “зав’язав собі світ” і

загна́ти / заганя́ти (заго́нити) у моги́лу (до моги́ли, на той світ і т.ін.) кого. Довести до передчасної загибелі, прискорити чию-небудь смерть. Олині сірі очі набирають настороженого виразу: — Я тобі кажу, Мотре, що ти своїми вибриками, своїми фантазіями заженеш маму до могили (Ірина Вільде); Його родичі страшенний народ, вони можуть просто на той світ загнати (Леся Українка); Приходив на посиденьки і Андрій Блатулін-Латочка. Переступивши поріг, скаржився, що діти заженуть його в труну (Григорій Тютюнник); Тато робить мені гіркі докори, що, каже, через твоє радикальство та арешти ти матір загониш у гріб (В. Стефаник). позаго́нити (позаганя́ти) на той світ (про багатьох). Хто скаже, що я чоловіка вбив? Може, вони на своїм віку десятки, сотні на той світ позагонили... А тепер шкода: нема волі (Панас Мирний); Площа буряків і особливо кукурудзи збільшиться удвоє, а робочі руки одні. .. Не впораємось, Павлушо. А жінок і

займа́тися / зайня́тися на світ (на зорю́, на день і т. ін.). Світати, розвиднятися. Тільки що стало на світ займатись, заскрипіли залізні ворота під баштою (О. Стороженко); Ранісінько-ранісінько піднялась. Усі сплять: іще й на зорю не займається,— імла. Востаннє глянула на діток, на брата (Марко Вовчок); Як на світ зайнялося, вийшов Чмир на подвір’я й почав ладнати воза (О. Слісаренко). заво́дитися на світ, безос. Заводилось на світ, коли прокинувся Повчанський будити хлопців (З. Тулуб).

закрути́ти світ кому. Привабити до себе, закохати в себе когось, позбавивши його здатності тверезо сприймати дійсність. — Закохався хлопець у дівчину, аж раптом якийсь зайда — гульк і закрутив тій дівчині світ (В. Речмедін).

замакі́трити го́лову (світ) кому. Позбавити кого-небудь здатності розумно, логічно мислити. — Як стануть тебе відсилати від дверей до дверей, від номера до номера, то в кінці так замакітрять тобі голову, що вже сама не знаєш, чого від тебе хочуть і чого тобі від них треба (Ірина Вільде); // Ви́кликати почуття любові у кого-небудь, закохати когось у себе. (Тетяна:) Аж ось на тім тижні і з’явився він (борець) у нас; як тільки з’явився, так зразу і заковерзував миром, а дівчатам прямо замакітрив світ! (М. Кропивницький).

заступи́ти світ кому і без додатка. 1. Повністю захопити кого-небудь, оволодіти кимсь. — Отак я жив. Отаким був. Діляцтво живий світ було заступило .., людей не помічав, себе не бачив (О. Гончар); // Заволодіти чиїмись почуттями (про кого-небудь). Маруся ще не придбала собі знайомих у Слободзеї, але вона зараз і не потребувала їх. Степан заступив їй увесь світ (С. Добровольський); — Знаю, тобі весь світ заступив цей Лепаж (М. Слабошпицький). 2. чим і без додатка. Внаслідок тяжких переживань, втрат і т. ін. стати безрадісним, немилим (про життя). — Як тобі? — Тяжко, Зіно.— Знаю, серденько. Знаю. Мені теж чорнотою світ заступило. Тепер ми обоє вдовиці (Я. Баш); Ярина вийшла з хати На світ Божий глянуть, — Ледве вийшла... А лютеє лихо .. В самім серці повернулось І світ заступило (Т. Шевченко).

(і (аж, на́че)) світ поши́ршав (роз’ясни́вся, попросто́рішав) кому. Хто-небудь відчув радість, полегкість через приємні події, обставини і т. ін. Я така вбога і безталанна дівчина, .. а він — Боже! Яким поглядом мене охрестив! Мов королівну. Мені наче світ поширшав (Ганна Барвінок); — Мені аж світ роз’яснився, як я його (Михайла) побачила! — тягла вона (мати) дальше (О. Кобилянська); (Домаха:) — Ось бач, жива зосталася й діждалася-таки, що й світ мені попросторішав (Л. Яновська).

(І) на світ (бі́лий (Бо́жий)) не диви́вся б. Життя не миле, не хочеться жити від туги, горя і т. ін. Часом так погано, що й на світ не дивився б (М. Коцюбинський). на світ бі́лий не хо́четься диви́тись. У мене .. недугує жінка на нерви, то таке горе та клопіт, що іноді і на світ білий не хочеться дивитись! (Панас Мирний).

іти́ (перехо́дити) / піти́ (перейти́) на той світ. Умирати. (Служебка (виймає з клунка якесь шмаття):) От шмаття перебратись вам (в’язню) за старця, все ж буде ліпше .. хто побачить — не пізнає.. Але краще, якби ніхто ніде вас не побачив. (В’язень (одягаючись, спинився):) Ніхто, ніде? Хіба я йду на той світ? (Леся Українка); Подай же нам, всещедрий Боже! Отак цвісти, отак рости, Так одружитися і йти, Не сварячись в тяжкій дорозі, На той світ тихий перейти (Т. Шевченко).

(і (що)) світ (ніко́ли) не ба́чив (діал. не вида́в, не ви́дів). 1. Незвичайний; такий що дивує, вражає своєю рідкісністю. — Мовчіть! .. Ми вам дамо таке, що світ не бачив — два червінці (О. Довженко); // Який відрізняється від інших, особливий. Хлопці шкварили на своїй території “Яблучко” з такими алюрами й кониками, яких світ ніколи не бачив (І. Микитенко). 2. Ніколи не було, не траплялося. Виймав з портфеля експонати І тут же всім під носа пхав, До хрипоти кричав, тлумачив, Що ліпших цяцьок світ не бачив! (С. Олійник); І тепера (тепер) здається тобі, що вже й світ не видав стільки муки, скільки ти від народу прийняв за свої великомудрі науки (Леся Українка). 3. зі словоспол. таки́й, яки́х (як, що). Уживається для підкреслення вищої міри якості, властивості (перев. негативної). Був (перекладач) такий проноза, яких світ не бачив (Ю. Збанацький); Ой, горе! Хто б говорив! уже таких відьом, таких нехлюй, як ти, світ не вида

(ле́две (ще ті́льки)) благословля́ло / благослови́ло на світ, безос. Розвиднюється. Щебетання ластівок над вікном її невеличкої кімнати будило її (Марію), ще тільки благословляло на світ; а коли з-за обрію витикалося сонце, воно заставало її вже в полі (Д. Бедзик); Ось і сьогодні схопився (Твердохліб), ледве на світ благословило. Дні весняні гарячі, сівба тільки-но почалася, тут не до сну (І. Цюпа).

на бі́лий (Бо́жий) світ, зі сл. вихо́дити, виво́дити тощо. Надвір, назовні; на свіже повітря. Він засів у своєму бліндажі і весь день не виходив на білий світ (О. Гончар); Катря впала коло тії кам’яної постелі на коліна, розливається слізьми. Ледве я її вивела з тії (тієї) печери на світ Божий (Марко Вовчок).

на весь світ. 1. зі сл. крича́ти, вереща́ти і под. Несамовито. Вона кричала на весь світ (З усн. мови). 2. зі сл. розно́сити, розголо́шувати, розтруби́ти і т. ін. Усім. То не була ненароком пущена чутка (про волю), перехоплена лакеями від своїх панів і рознесена .. на увесь світ (Панас Мирний); Коли б мені така відповіла взаємністю, то я на весь світ розтрубив би… — А він удає з себе байдужого (О. Гончар).

на чім (на чо́му) (ті́льки) світ стої́ть. 1. зі сл. ла́яти, кля́сти, проклина́ти і т. ін. Не стримуючись, не соромлячись у виразах; дуже. Лає (Олекса) панів на чім світ стоїть. Так клене часом (Г. Хоткевич); Проклинаючи на чім світ стоїть і таку їзду, .. Мирон почав припасовувати домкрата (Ю. Збанацький); Дрібцює Марія .. й кляне ту війну осоружну на чім тільки світ стоїть (Є. Гуцало). 2. зі сл. обма́нювати, бреха́ти і т. ін. Безсоромно. Джмелика тримали далі. На слідстві він брехав на чім світ стоїть, міняв показання, плутав, викручувався (Григорій Тютюнник). 3. зі сл. крича́ти, вереща́ти і т. ін. Несамовито. В другім .. каравані Піджарьовали (піджарювали), як у бані, Що аж кричали (грішники) на чім світ (І. Котляревський); Безбоязно підбігала тоді вона до Кирила Івановича і кричала на чім світ стоїть (Панас Мирний); Баба верещала на чім світ стоїть. Пущена по екзекуції на свободу, кидала горшками, ножем (Г. Хоткеви

не близьки́й (дале́кий, таки́й) світ. Дуже далеко. (Прочанин:) Світ не близький мені додому йти. Я з Галілеї (Леся Українка); — Не близький світ,— озвалась Килина,— аж до столиці. Я питала панотця: каже: наказний гетьман Полуботок їхав берлиною аж чотири з половиною тижні. — Ото! — здивувався не на жарт пан Павло.— Далеченько… далі, як до Туреччини (М. Лазорський); — Баба Марійка усяк її (Поночівну) од тої мандрівки відговорювала: “Це ж не близький світ, не скраю живемо, а, вважай, через усе село пробиратися” (В. Дрозд); Небоже, їдь ти, мабуть, у Новосельці. Далекий світ, щоправда, але байдуже. Візьмеш моїх пару коней (С. Добровольський); (Христина:) А звідки ти, хлопчику? (Хлопчик:) Я з Головчинців. (Христина:) Бідне, такий світ перло проти ночі! (С. Васильченко). близе́нький світ. — Ох синочку ж, мій голубчику, чи близенький же світ? Аж півтораста верстов (Г. Квітка-Основ’яненко); (Іван:) Що ж, далеко був? (Семен:) Та занесло ме

не пока́зувати на світ кого. Ховати кого-, що-небудь від сторонніх. На зиму в степ перевів (Улас Марину), у землянці цілу зиму держав, на світ не показував, поки в неї коси не одросли (Панас Мирний).

ні (чи) світ ні (чи) зоря́. Дуже рано. На другий день ще ні світ ні зоря, як одрадяни кинулися до Марининої хати (Панас Мирний); — Ні світ ні зоря, а Харитон поспішає на рибальство (Ю. Збанацький); Чи світ чи зоря, вже й повставали (Ганна Барвінок).

Нови́й світ. Америка (на відміну від Старого світу — Європи, Азії, Африки). У Новому світі були свої закони (З газети).

переверну́ти (уве́сь) світ. Змінити все, зробивши щось неможливе, незвичайне, важкоздійсненне. (1-й гість:) Ви, сваток, така голова. (Гості:) Золота голова! Світ перевернемо з такою головою! (І. Микитенко); — Ось твій Петро хоче сам весь світ перевернути. Не переверне. Спробує гіркого — порозумнішає (С. Журахович).

перейти́ світ. Побувати у багатьох місцях, дуже багато побачити. Хоть (хоч) би я світ перейшов, то такого приятеля я собі не найду (Марко Черемшина).

переста́витися (переступи́ти) на той світ, заст. Померти. На ранок він (Улас) затих, а об обідній годині й на той світ переставився (Панас Мирний); Отак вони любилися! На той світ хотіли Обнявшися переступить (Т. Шевченко).

поба́чити (повида́ти) сві́та (сві́ту, світ). Побувати в багатьох місцях, в різних країнах, багато чого пізнати. (Голуб:) “Я хочу, братіку (братику), летіть, побачить світа; у нас іще багато буде літа” (Л. Глібов); — Хіба вже тебе ніхто не посвата, що ти за такого мандра підеш. Найдуться люде (люди)! .. — А я хоч із ним світа побачу (Грицько Григоренко); Світу Солонько побачити вже трохи встиг (П. Автомонов); Вона була попереду наньмичкою (наймичкою), .. так знала усякі порядки і світу повидала (Г. Квітка-Основ’яненко). наба́читися сві́ту. — Попитався б ти у Лискотуна: той чого вже не зна? усе зна. Та й світу таки набачився (Г. Квітка-Основ’яненко).

поба́чити світ. 1. Народитися. Там, в тих суворих тундрових просторах, в ночах табірного тяжкого існування побачили світ його крихітні доньки (О. Гончар); Він (Т. Г. Шевченко) побачив світ 9 березня 1814 року в селі Моринцях (Слово про Кобзаря). 2. перен. Бути опублікованим, надрукованим. Хотілося б, щоб Ваша прегарна “Битва” побачила світ іменно (саме) у тому збірнику (М. Коцюбинський); Нещодавно побачила світ хронобіографія О. П. Довженка (З журналу); У видавництві “Дніпро”.. побачив світ роман В. Кучера “Голод” (З газети).

покида́ти / поки́нути бі́лий (цей) світ. Помирати. — Я вже, братику,— обернувсь Кирило Тур ізнов до Петра,— покидав зовсім сей світ (П. Куліш); Запровадь мене додому Меж мою родину: Там без жалю і без скарги Білий світ покину (С. Руданський); — Так ще мати робила, коли дівувала. І в тітки такі ж — з прошвою. Давно вони з матір’ю покинули цей світ, а рушники на згадку їй — Гальці (З газети).

по (у) (всіх (широ́ких, дале́ких)) світа́х. Скрізь; у багатьох місцях. Не вагалась пані: .. поїхала з дорогою дитиною по світах (Дніпрова Чайка); Дядьки оповідають — Володько слухає… Олійник — що був “по світах”, у Києві, в Одесі, десь там на шахтах вугіль копав, а після у Києві у якихсь там панів “за дворника состояв” (У. Самчук); Зібравши всю волю, вміння прикидатись, набуте за довгі роки блукань по світах, він раптом випростався, .. заговоривши французькою мовою (О. Довженко); — Якби не та панщина, .. і я не тинявся б у світах (І. Нечуй-Левицький); — Я ж би тую Україну кругом облітала, я ж би свого миленького в світах пізнавала (Б. Грінченко); Хоч і не був Василько по широких світах, зате певний: ніде немає більшої краси за зелену Верховину (І. Чендей); Чомусь на вечорі було більше дівчат.. Чи то недавня тяжка війна порозкидала юнаків по краю і по далеких світах, чи то дівчата першими стали до нової роботи (Т. Масенко). по в

приво́дити / привести́ на світ (Бо́жий) кого. Давати життя комусь; народжувати дитину. Пані .. віддалася вчасно і від того часу жила буквально на те, щоб приводити дітей на світ і плекати їх (О. Кобилянська); А дівчина гине… Якби сама, ще б нічого, А то й стара мати, Що привела на світ Божий, Мусить погибати (гинути) (Т. Шевченко); Іванова мати привела на світ дванадцятеро дітей (М. Томчаній); // що. Бути причиною появи чого-небудь; породжувати. Земля, натомившись до краю, Тільки дрібноту приводить на світ, земля, що раніше Творам своїм надавати могла велетенського зросту (М. Зеров).

прийти́ / прихо́дити на (у) світ (в життя́). Народитися. Відколи Гапка прийшла на світ, Мартоха злагодніла (злагідніла) до чоловіка (Леся Українка); Сам Амор Діонин, кажуть, серед нив прийшов у світ (М. Зеров); Батько новонародженого був просто на сьомому небі, що в життя приходить ще один Мамайчук (О. Гончар).

прихили́ти не́ба (со́нце, світ і т. ін.) для кого, кому, зі сл. ра́дий, зда́тний і т. ін. Зробити для когось усе, навіть неможливе. Гірко було Маланці. От, зростила дитину, берегла, доглядала, рада була неба їй прихилити та зорями вкрити, а тепер оддай між люди на поневіряння (М. Коцюбинський); (Косяк:) Оленько, кохана моя. Та я радий для тебе сонце прихилити (М. Зарудний); Шаблистий розмахував не руками, а голоблями — здатними, здається, прихилити весь світ для Павла Жабокрика (Є. Гуцало).

пуска́ти / пусти́ти в світ (в лю́ди). Публікувати, видавати. Іконописець вкладав у роботу всю свою душу, досвід, уміння і пускав у світ, не відаючи його (твору) майбутнього (З журналу); А вже ж коли пускати у люди “Повію”, то треба, щоб вона була не згірше тих перших двох частин, що вже побачили світа (Панас Мирний); — Франко ж казав, що се (повість “Жаль”) найкраща моя річ і що гріх було б не пустити її в світ (Леся Українка).

розв’яза́ти світ кому. 1. Звільнити від шлюбних обов’язків. — Забудьте усе і не споминайте… я вам розв’язала світ… Ви знайдете своє щастя… а я… (Г. Квітка-Основ’яненко); (Параска:) А коли я вже тебе здихаюсь, руда сатана! Коли вже ти мені світ розв’яжеш! (М. Куліш). 2. зі сл. собі́. Позбутися душевних мук, переживань, стати щасливим. — Он, кажуть, помилування уже оголосили для тих, хто добровільно вийде з лісів.— Ох, не для мене то, Вусте. Багато на душу взяла.— Не все ще пропало, Ганно. Ще не пізно світ собі розв’язати (О. Гончар). 3. Визволити з неволі. (Оля:) Але перш ніж його (Т. Г. Шевченка) вчити, треба було розв’язати йому світ. Треба було викупити його од пана на волю (С. Васильченко).

світ (бі́лий) закри́вся (замкну́вся) кому, для кого і без додатка.1. Хто-небудь помер, загинув. Замахнувся він… Та раптом все навколо застогнало. Світ закрився (О. Гуреїв); Тільки раз хвостом майнула, Наздогнала, проковтнула Бідолаху (Івана) риба-кит, І йому замкнувся світ (Л. Первомайський). 2. Хто-небудь втратив інтерес, став байдужим до життя. — Тепер сказала (Галочка),— усе покончила (покінчила). Закрився для мене білий світ (Г. Квітка-Основ’яненко); Тут їй тоді й світ замкнувся. В тітки тепер живе (О. Гончар).

світ (в оча́х (пе́ред очи́ма)) тьма́риться (темні́є, ме́ркне, му́титься) / потьма́ри́вся (потемні́в, поме́рк, помути́вся). 1. кому і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані запаморочення, втрачає чіткість сприйняття дійсності (від удару, болю і т. ін.). В очах йому тьмариться світ. Він бачить засніжену кров на соломі (Л. Первомайський); Пішов Юріштан. Світ в очах мутився, кров до горла підступала (Г. Хоткевич); Христю наче хто в груди пхнув, по голові вдарив, світ перед очима потемнів (Панас Мирний). 2. Хто-небудь дуже страждає, тужить; комусь надзвичайно важко. Довго сидів Опанас біля домовини забитого сина .. Увесь його нескладний світ потьмарився й потонув у скорботі (О. Довженко); Бігла полем, плакала. Потьмарився світ в очах. На сніп упала, вражена тяжкою звісткою (К. Гордієнко); Світ потемнів у її (Горпини) очах, .. на серці туга нерозважна, у душі сум темний (Панас Мирний).

світ (догори́ нога́ми) переверта́ється (перекида́ється) / переверну́вся (переки́нувся). Усе змінюється на протилежне, стає іншим. Дивна тітка! Тут світ догори ногами перевертається, а їй все це в “печінках” сидить… (Олесь Досвітній); — Кар-ра Божа! — хрестяться тепер побожні люди.— Світ перекидається догори ногами (П. Козланюк); Зовсім світ перевернувся: .. Кривда всюди на покуті, А Правди чортмало (Укр. поети-романтики..); — Ковалиха сплеснула руками: — Людоньки! Світ перевернувся… Не бабуся онука, а онук стару до хати заганяє (С. Журахович); З’явилася фаланга молодих здібних людей… З’явилися свіжі голоси, залунали нові мелодії… Чудесно! Хоч світ тим часом від цього й не перевернувся, як то здається деяким гарячим головам (М. Рильський).

світ зав’я́зується / зав’яза́вся кому. Хто-небудь стає нещасним (перев. у зв’язку з невдалим одруженням). — Доню, Галочко! Коли так, іди за Миколу! — Добре, панотченьку,— разом сказала Галочка, а на серце мов кусок льоду впав, бачачи, що усе ближче, усе ближче зав’язується їй світ (Г. Квітка-Основ’яненко).

світ замали́й кому. Комусь хочеться волі, простору, активного, діяльного життя. — Я, Михайло Подолян, знову в подорож збираюся.— І коли вже ти вгомонишся? — Прискіпується стара.— Голова біла, а йому світ замалий (C. Журахович).

світ за́ очі, зі сл. піти́, побрести́, побі́гти і т. ін. 1. Не вибираючи шляху, напряму, без певної мети і т. ін. Шевченко .. пройшов на вулицю і побрів світ за очі (З. Тулуб); Обличчя поліцая пересмикнула посмішка, вірячи й не вірячи, він ступнув назад, потім скочив у кущі й, петляючи, побіг світ за очі (М. Стельмах); Горобчик миттю як схопиться, полетів світ за очі, десь у гущавину заховавсь (Леся Українка). 2. Невідомо куди; у безвість. (Орися:) Обридла мені та хата, де мене хочуть живою втопити! Піду світ за очі (І. Франко); Зігнали (фашисти) у вагони .. Повезли нашу Мариночку світ за очі (О. Іваненко). у світ за́ очі. У світ за очі прогнав мене батечко мій, Що тебе я кохала так палко (П. Грабовський); — Чи ти, бува, з глузду з’їхав? — сіпнулась Настя.— Чи ж би ми покинули наш край, та й поволоклися б кудись, мов цигани, у світ за очі? (У. Самчук). світ за очи́ма. — Улюбив Олену усім тілом і душею,

світ зів’я́в кому. Хто-небудь втратив інтерес до життя, став байдужим до всього. — А я тебе все .. чекала, .. світ мені зів’яв (М. Коцюбинський).

світ не ми́лий (не лю́бий) кому. Хто-небудь зневірився, відчув байдужість, відразу до життя. Одного часу став мені світ не милий. Так мені тяжко, так мені було важко, наче ота скеля лягла на мої груди (І. Нечуй-Левицький); Видно, Устим Сидорович за ним, за Степанком, сумує, от йому й світ не милий (Ю. Збанацький); І звідки батько завжди знав, чого тобі хочеться? Не питаючи, зробить саме те, без чого тобі світ не милий саме цієї миті (О. Сизоненко); світ не мил. Тепер мені світ не мил без нього!.. (Г. Квітка-Основ’яненко). життя́ не ми́ле. Обізвався побратим.., промовляє,— мов ножами крає: “Що минуло, те вже не вернеться.. Вже мені тепер життя не миле, чи в темниці, чи на вільній волі” (Леся Українка).

Стари́й світ. Європа, Азія, Африка (на відміну від Нового світу — Америки, що була відкрита пізніше). (Річард:) .. Чому ж се ти в Голландії “не всидів”? Зарібку (заробітку) не було? (Джонатан:) Та ні, не те, а я зневірився в Старому світі (Леся Українка).

стари́й як (бі́лий (Бо́жий)) світ. Дуже давній, споконвічний. — Я вношу (пропоную) тост, старий як світ, а проте вічно свіжий .. най жиє (нехай живе) красота (І. Франко); (Хламушка:) На добраніч. Старе як світ, побажання… Та не віриться мені чогось в добрість цієї ночі… (П. Кочура); Хтось чистим, хорошим, високим голосом почав стару як світ, .. давню солдатську пісню (Григорій Тютюнник).

той світ. Потойбічне, загробне життя як протиставлення земному. Чи не покинуть нам, небого, Моя сусідонько убога, Вірші нікчемні віршувать, Та заходиться риштувать Вози в далекую дорогу, На той світ, друже мій, до Бога, Почимчикуєм спочивать (Т. Шевченко); Якби хто глянув на нього в ту пору, то, певно, подумав би, що то упир прийшов з того світу і от-от щезне, лише заспівають треті півні (М. Коцюбинський); (Козак (до Опанаса):) Вмираєш, полковнику… Прощай, Опанасе, зустрінемось на тому світі (О. Корнійчук); — Я хочу так тебе любити, як в травні сонце — первоцвіт. Щоб не змогли нас розлучити Ні цей, ні той, ні інший світ (О. Білаш).

у бі́лий світ, як у копі́йку, зі сл. стріля́ти. Не туди, куди слід; навмання. Вони (снаряди) стали вибухати по улоговині і на її схилах. Командуючий сказав, підморгнувши: — У білий світ, як у копійку: нашої піхоти тут уже давно немає (Григорій Тютюнник). у бі́лий світ, як у копі́єчку. Десь стріляли з пістолетів (фашисти), .. стріляли навмання, у білий світ, як у копієчку (П. Загребельний).

у (дале́кий) світ; у (дале́кі (да́льні)) світи́. 1. Дуже далеко. Лети ж, сойко, в далекий світ! (І. Франко); Аза щодня сиділа на березі моря .., мабуть, (виглядала) свого судженого, який поплив у далекі світи (Легенди..); Досягши .. генієм ясної височини, Вітрами гнаний в Дальнії світи, Він (Шопен) серце заповів перенести У рідну землю рідної вітчизни (Л. Забашта). 2. В оточення чужих людей; у самостійне життя. — Ото мати зрадіє, що дочка знов буде коло неї! Де ж таки! Одиначку мають, та й відпустити в світи, до чужих людей? (В. Кучер); Я зовсім розсердився: і в світа (світи) вже йти не хочу, і зоставатися дома не хочу (Марко Вовчок).

цей світ. Земне життя як протиставлення потойбічному, загробному. Ще забила вона (Горпина) собі в голову, що вже не побачить на цім світі сина (Грицько Григоренко); Пішла вночі до ворожки, Щоб поворожити: Чи довго їй на сім світі Без милого жити? (Т. Шевченко); — Сей світ, як маків цвіт; як-то на тім буде! — каже було стара, похитуючи головою (Марко Вовчок).

чуть (ледь, чим, як, рідше ско́ро і т. ін.) світ. Дуже рано, на світанку. — На другий день чуть світ пішов я до опікуна, сказав, що хочу викупитися на волю (О. Кониський); Ну, хлопці! Сонечко заходить, розходьтесь вечеряти, а завтра чим світ з косами косити мені (Г. Квітка-Основ’яненко); А завтра ж як світ на степ іти. Та треба ж рано-раненько .. встати (А. Головко); На другий день, скоро світ зібралися звірі до походу (І. Франко).

як (відко́ли) світ сві́том. Споконвіку, здавна. — Цехи — то для міст, для ремісників, а у нас по селах, як світ світом, цехів ніяких не бувало та й не буде (І. Франко); —Відколи світ світом, .. ніхто не чув, щоб рубали та палили виноград (М. Коцюбинський). як світ-сві́том. Ніколи. У четвер раненько виїхали. Хату замкнули, все замкнули і залишили зовсім без догляду. Злодіїв тут, як світ-світом, ніхто не чув, а тому нема чого боятись (У. Самчук). від сві́ту. — Від світу не було такого і не буде! (З усн. мови).

як (мов, немо́в і т. ін.) (удру́ге (зно́ву)) на світ народи́вся. Хто-небудь відчуває душевний спокій чи має добре самопочуття після страждань, переживань, фізичних мук і т. ін. Вчора зробив собі операцію — вирвав зуба — почуваю себе добре, мов на світ народився (М. Коцюбинський); На тебе я, мов на святу, дивився, Твоїм умом і серцем просвітився, Немов на світ удруге народився (П. Куліш); Обмінили хліб, а в неділю й весілля заграли. Як уступила Мотря в свою хату, то немов знову на світ народилася (Панас Мирний); (Кряж:) Хороше тут! Наче на світ народився. Душею і тілом спочиваю, Омельку (М. Зарудний).

як (мов, ні́би і т. ін.) світ свіну́в кому. Хто-небудь відразу здогадався про щось. Їй зразу як світ свінув — це ж вона і є, та золота грамота! (С. Васильченко).

як світ, зі сл. стари́й, да́вній, дре́вній і т. ін. Дуже, надзвичайно. Але Хо не сьогоднішній, він старий, як світ, його не зведеш. Ох, багато він бачив на віку сьому! (М. Коцюбинський); (Мальованов:) Ну, на добраніч. (Хламушка:) На добраніч. Старе, як світ, побажання (І. Кочерга); Він тихо іде, він повільно іде, У нього й чоло ще таке молоде! Хто скаже про нього: старий він, як світ? Він — Данте. Йому тільки тисяча літ (Л. Костенко); — Хто ви така? — знов спитав Бичковський.— Ваша давня, як світ, знайома (І. Нечуй-Левицький).

як (у чо́му, у чім і т. ін.) ма́ти (на світ) народи́ла (породи́ла). Зовсім голий, без одягу. Краще б я гола, як мати народила, по полю носилася, ніж мені в цій тюрмі мучитися (Панас Мирний); Перед людьми явився Плачинда в чому на світ мати породила… (М. Стельмах); — Там (у лазні) — кам’яний ослін, і сиди, в чому мати народила (Б. Харчук); Голі — як мати родила — бійці милися на сонці, стриглися (О. Гончар). у чім ма́ма народи́ла. Поки Софія діставала шмаття, він уже стояв по той бік коня у чім мама народила (В. Бабляк). як ма́ма вроди́ла. Хомі й самому було трохи незвично стояти отак, не маскуючись, немов з’явився на людях голий-голісінький, як мама вродила (О. Гончар).