САМИЙ

(аж) до (са́мої) моги́ли. Протягом усього життя, до кінця свого життя; завжди. — Я Омеляну Овсійовичу завдячуватиму до могили,— бив себе кулаком у груди Федір (В. Логвиненко); За юних літ Нам видиться видимий світ Так свіжо, як його б хотіли Ми бачити аж до могили (М. Рильський); // із запереч. Ніколи. — Взяла ти, Мар’яно, моє серце, і не буде йому покою до самої могили (С. Васильченко); Дитина навчається книжної мови з свого журналу, помалу звикає до цієї мови, вона потроху стає йому “його мовою”, і ця мова не забувається аж до могили (Рідна мова).

(аж) до (сами́х) хмар; під (самі́ (самі́сінькі)) хма́ри. Дуже високо. (Поет:) Бачили ви, як велике багаття кида вогонь аж до хмар? (Леся Українка); На крайній найвищій горі.. стирчить ще одна тераса, немов величезний престол піднімається під самісінькі хмари (І. Нечуй-Левицький); Прощайте ж, соснові ліси, Рости вам під хмари (П. Дорошко). до самої́ хма́ри. А пожар удвоє Розгорівся, розпалався До самої хмари (Т. Шевченко).

(аж) по (са́мі) п’я́ти; (аж) до (са́мих) п’ят. Дуже довгий. — Дозволь мені, мати, Дівчину узяти, Що у неї русі коси Аж по самі п’яти (Л. Дмитерко); У двері просовується якась дивовижна фігура. Щось цибате, в довгій, аж до п’ят, свитині невиразного якогось кольору (Г. Хоткевич).

(аж) по са́му рі́пицю. Уживається для вираження крайньої межі в чому-небудь; повною мірою, повністю, до решти. — Іди, вони (німці) тобі приріжуть (землі). Як одхватять, то аж по саму ріпицю (Григорій Тютюнник).

би́ти в са́му ду́шу. Глибоко вражати, дошкуляти словами. — Хто тобі так сорочку, як Уляна, випере? — б’є Давида в саму душу, бо він, придивляючись до своїх наймитів, раніше дівчини збагнув, куди має нахилитися парубоче серце (М. Стельмах). би́ти в са́му боля́чку. Про неї-бо кажуть, що вона ні одного дня не може пробути без лайки. І Василина розуміє, в чий це город камінчик, .. відповідає їдучо, влучно, б’є в саму болячку (Г. Хоткевич).

від (од) (са́мої) зорі́. Від самого ранку, зрання. Уже ж, бач, думав він (Рябко), не дурно це в дворі Од самої тобі зорі Всі панькаються коло мене (П. Гулак-Артемовський).

від (усіє́ї) душі́. 1. Щиро, глибоко, сердечно. Оп’ять (знову) біда гне в сук Латина, Сердешний каявсь од душі, Що тестем не зробивсь Енею (І. Котляревський); Антін від усієї душі співчував лиху Семків (С. Чорнобривець). з душі́, рідко. Що чорнявую з душі люблю, На біляву залицяюся, А з рудою препоганою хіба піду розпрощаюся (Укр.. лір. пісні); // На всю силу почуттів; до самозабуття. Він (Бачура) любить, коли ненавидять — то від усієї душі (М. Чабанівський); // Щедро. На площах малеча.., плуталась поміж машинами і кіньми, тягаючи за собою повні відра, навперебій простягаючи кожному кварту, зачерпнуту від душі по самі вінця! (О. Гончар); Я Одісея у дім свій привів і прийнявши, гостинно Став від душі частувати (Переклад Б. Тена). 2. Нестримно, невимушено; з великим задоволенням. Данько сміявся від душі: навчилися (французькі матроси) від чорноморців, як із своїми офіцерами розмовляти (О. Гончар); Панночка сміялася

влуча́ти (би́ти) / влучи́ти в (са́му) то́чку (в (са́ме) о́ко). Говорити, висловлювати і т. ін. те, що потрібне, доречне, своєчасне, відповідає конкретній ситуації. Артилеристи бачили цю людину вперше. Спочатку висміювали її дикий вигляд.. Але промова припала їм до серця.— В саму точку б’є! (П. Панч); — Що ж, його (чай) з нарзану роблять, чи як? Бачура обернувся, наче його вкололи голкою.. Тепер Ковалів влучив у саму точку, вдарив дошкульно (М. Чабанівський); — Підсусідки, замість бути нашими хлопами й орати нам землю,— працюють на своїх хлопських отаманів. — Правильно, — загули голоси. — Молодець, Кособудський. Влучив у саме око (З. Тулуб). попада́ти / попа́сти про́сто в о́ко. Сиплеться град гуцульських жартів, іноді неотесаних, вузлуватих, але завше влучних, що попадають просто в око (Г. Хоткевич).

в мі́ру. 1. Стільки, скільки треба; достатньо. “Читаєш, Романе, багато”? — “Ні, в міру” (А. Головко); Легка колонада (ресторану) підтримувала покрівлю, відкрите повітря, блакитно-білі фарби, як хмарки. В міру скла, і всюди квіти! (Іван Ле); Він (Нерчин) був в міру ввічливий (Н. Рибак). 2. Так як треба; нормально, добре, гаразд. У кишені були гроші. Небагато, але це якраз і добре, все буде в міру… (П. Дорошко). в са́му мі́ру. То як часом майстер напився в саму міру, ні замало, ні забагато, то розказував одну подію зі свого життя (В. Стефаник). 3. чого. Відповідно до чого-небудь, залежно від чогось. — Зімкнеться новий цикл людського життя — і благородне трудове виховання дитини, і відрадне, трудове в міру сил, буття старості (О. Довженко); Кожен художник творить у міру свого таланту, розуміння дійсності, характеру зв’язків зі своєю епохою (З журналу).

в са́мий раз. 1. Так, як потрібно, добре; саме так. Як подивлюсь на твоє господарство, все в тебе виходить в самий раз: ти машинерію любиш, а жінка землі дає лад не гірше за якогось господаря (М. Стельмах); Коли б у нього була зайва сорочка або, скажімо, валянці — вони довго не втримались би в хаті, адже мав чимало друзів, яким би та сорочка чи взуття прийшлося в самий раз (Ю. Збанацький). 2. Якраз, вчасно. Мати його обох чоловіків пережила, а ще здавалась наче молодою, ще б заміж в самий раз іти (Грицько Григоренко).

в са́мому соку́; са́ме в соку́. У розквіті фізичних сил. Хлопець я був якраз в самому соку, важкуватий, щось вісімдесят з зайвиною кілограмів… (В. Логвиненко); — А то таку панянку десь підхопив, що не йому, старому б, залицятися.— Молоду, гожу? — скрикнув Місяць.— Саме в соку (Панас Мирний).

добира́тися / добра́тися до (сами́х) печіно́к (до живо́го). Завдавати прикрощів, дуже дошкуляти. Нас проймав нестямний жаль І добиравсь аж до живого (Панас Мирний); То Січкар падкий на такі штуки, а він (Варчук) і без них обійшовся б, коли б не чіпали його, не добиралися до печінок (М. Стельмах); — Куди, руда? — кричить Грицько на овечку, що одрізнилась від отари .. вхопити свіжої травиці та хоч крапельку проквасити душу од тієї страшенної пилюги, що до самих печінок добиралася, давила (Панас Мирний); Потім слова швидшають, грубішають .. і знову добрішають, щоб згодом .. добратись до печінок (М. Стельмах).

добира́тися / добра́тися до се́рця (до душі́). 1. чим і без додатка. Глибоко вражати, хвилювати, зворушувати, бентежити. Вона (Христя) чула, як той прикрий погляд пронизував її наскрізь, добирався до серця (Панас Мирний). добира́тися / добра́тися до само́го се́рця. Байда говорив з ним, мов старший брат, заглядав у вічі, добирався своїми теплими словами до самого серця (Д. Бедзик). 2. Добрим ставленням, увагою заслуговувати чиєсь довір’я, викликати на відвертість. Бачура відчув: до душі цієї людини добратися можна (М. Чабанівський). 3. Лестощами, догоджаннями, вихваляннями і т. ін. добиватися від когось доброго ставлення, уваги; підлещуватися. — Образи образами, а церква церквою — лисицею добирався до жіночого серця (управитель). — Який тепер у нас батюшка розумний (М. Стельмах); Отак пританцьовуючи і посміхаючись, проголошуючи тости і випиваючи без тостів, Лигун добрався до серця дівчини (М. Чаба

до (са́мих) кісто́к, зі сл. промо́кнути, пройма́ти і т. ін. Дуже сильно, наскрізь, повністю. Дівчата промокли до кісток (Ю. Збанацький); Вітер пронизував тіло, проймав до кісток (С. Чорнобривець); Додому пішов (Боровий), коли вже до самих кісток пробрало його холодом та вологістю (Я. Гримайло). 2. Усім єством (бути кимось); справжній. Афіноген Максимович педагог, як кажуть, до самих кісток: найулюбленішою його справою є математика (Ю. Мельничук).

до (са́мих) сорочо́к, зі сл. змо́кнути. Наскрізь. Становий з десяцькими дурнісінько блукали в очеретах та не знайшли бурлак і тільки змокли до самих сорочок (І. Нечуй-Левицький).

до (са́мого) су́дного дня. До кінця світу, довіку. Тяжко, тяжко, що на гробі До судного дня не прийде ніхто в жалобі (Пісні та романси); Чоловік вирядився.., а тут заліз в такі гноїща, прийдеться ними до судного дня смердіти (С. Ковалів); Щоб ти сміявся й не переставав до самого судного дня! — стає на поріг Василина і вся аж пашить гнівом (М. Стельмах).

до (са́мої) домови́ни. До кінця життя, до смерті. Все буде, як було: довіку буде убогий на чужім марнувати свою силу, до домовини не зазнає Маланка кращої долі (М. Коцюбинський); Побрались: І тихо, весело прийшли, Душею-серцем неповинні, Аж до самої домовини (Т. Шевченко). до труни́. Поробляй, поробляй, поробляй! До труни не спочити сіромі (П. Грабовський).

до (са́мої) зорі́. 1. До пізнього вечора, до ночі. Хотілося .. до самої зорі тесати, стругати дзвінке дерево (М. Стельмах). до зіро́к. У смугастих тільниках джмелі Чорнобривцям голови морочать, А замурзані бешкетники малі До зірок додому йти не хочуть (Г. Гайворонська). 2. До ранку. Цілу ніч до зорі я не спала, Прислухалась, як море шуміло (Леся Українка); Одне одному світ як зав’язали, в осокорах стояли до зорі (Л. Костенко).

дохо́дити / дійти́ до живо́го (до (сами́х (живи́х)) печіно́к) кому і без додатка. Дуже діймати кого-небудь чимсь; дошкуляти комусь. До живого нікому не доходило: чужа болячка не болить, чужа потилиця не свербить — тільки бідній матері допекло (А. Свидницький); Вони (пани) собі повбирались в управу, лущитимуть з нас грошики та й ні гадки! — А нашому братові дошкуля, до самих печінок доходить,— веде річ перший (Панас Мирний); Вона не чула ще від нього приязного слова, не мала поради! І так вже їй остогидло, так остобісіло, до живих печінок дійшло! (М. Коцюбинський).

запада́ти / запа́сти в (саму́) ду́шу (в се́рце) чию (чиє), кому і без додатка. 1. Глибоко вражати когось, надовго лишаючись у пам’яті. — Запам’яталось мені слово вашого маршала, розумне слово,— в саму душу запало... (О. Гончар); — Ну що ж, рости, вчись та до мене в театр, будеш актором. Ця випадково сказана фраза глибоко запала в моє серце (Минуле укр. театру); Його обступили роєм усі, хто запав йому в душу й жив у ній життям безсмертних (І. Багряний). 2. Дуже подобатися комусь, запам’ятовуватися. Ольга Річинська, яка так неждано .. запала йому в серце, дійсно була для нього нічим більше, як фата-морганою (Ірина Вільде).

зачіпа́ти / зачепи́ти за (саму́) ду́шу (за се́рце) кого і без додатка. 1. Глибоко вражати, розчулювати, зворушувати. Ласкавий голос (Миколи) зачепив Нимидору за саму душу (І. Нечуй-Левицький). 2. Виклика́ти у кого-небудь якісь почуття, відгук на щось. В Оксани з’явилося спокусливе бажання посперечатися з Гнатом, зачепити за душу (С. Чорнобривець); Він (Холод) говорив і бачив, що слова його пролітають повз сина, не зачіпають за душу, за серце (Ю. Мушкетик). зачепи́ти се́рце. Раніше не міг пройти (Сеспель) спокійно, коли чув ту пісню .. Тепер вона якось пролетіла повз його вуха, не зачепила серця (Ю. Збанацький).

з (від) ра́нку (ра́ння) до (са́мого) ве́чора (до сме́рку, до смерка́ння, дотемна́, до но́чі). Весь день; цілими днями, протягом довгого часу. Трудно буде в кузні день у день з ранку до вечора (А. Головко); Наче й мотаєшся по району з ранку до смерку, а все ж таки не косиш, не молотиш (І. Цюпа); (Шинкарка:) Крячуть, крячуть чорні галки з рання до смеркання; Брешуть, брешуть вражі хлопці, що є в них кохання (С. Руданський); Цілими днями сіялись крізь сіре сито осінні дощі, а коли їх не було, то над полем від ранку до самого вечора бродили тумани (О. Гончар); Під вогнем бійці на переправі, і на тій — на правій стороні теж вогонь від ранку до смеркання (І. Гончаренко); Ну, а нам з весною стільки діла! Ми в труді від ранку дотемна, Щоб, як ліс, озимина шуміла, Щоб, як військо, встала ярина (П. Дорошко); Білка сумочку свою Розстебнула у гаю І від рання до смеркання В сумку зносить харчування (М. Стельмах); З ранку до ночі бачу тв

з (від) са́мого ма́лечку (ма́лку). З раннього віку, з дитинства; змалку, завжди. З самого малечку хлопець звик бути в центрі уваги (А. Головко). Все, що було Миронове, те й було Оксанине,— це Оксана знала від самого малечку (Грицько Григоренко); У хліборобів діти з самого малку призвичаюються до важкої роботи (Панас Мирний); Скривджене з самого малку її сирітське серце догадалося, що Чіпка не такий (Панас Мирний); // із запереч. дієсл. Ніколи. З самого малечку не знав він (Іван) ні догляду, ні материнської ласки (С. Чорнобривець).

з-під (з-пе́ред) (са́мого) но́са у кого, кого. 1. З дуже близької відстані від кого-небудь. Олена з-під носа чоловіка вихоплює миску.., а потім завзято вихлюпує в помийницю всю страву (М. Стельмах); У перекупки з-перед самого носа хтось із безпритульних потяг картопляника (Ю. Збанацький). 2. перен. Безпосередньо, у когось. А Навроцький вихопив у нього ініціативу з-під носа (І. Микитенко); — Таку красуню з-під носа поцупив, забути не можу (А. Крижанівський). з-під самі́сінького но́са. — Ти навіть цю Марту проґавиш .. її з-під самісінького носа у тебе, тюхтія, вихопить Коваль (В. Собко).

з (са́мого) сповитка́ (сповито́чка). З ранніх років; з віку немовляти. — Слухай, який у тебе стаж? По-моєму, ти редактор із сповитка (О. Гончар); — А ви змалечку рибалите, дідусю? — З самого сповиточка, як тільки ходити навчився (Ю. Збанацький).

лі́зти (рідше зала́зити) / залі́зти в ду́шу кому, чию, до кого і без додатка. 1. Виявляючи удавану люб’язність, приязнь до когось, добиватися його довір’я, прихильності. П. Ольга ідеальна товаришка, з тих, що не лізуть силоміць в душу (Леся Українка); В душі господарям лізуть, щоб потім самим панувати (М. Зеров); Спритний, чіпкий, він (Тимошка) розпустив жаднющі щупальці .. Кожному заліз у душу непомітно (П. Рєзніков). лі́зти зміє́ю в ду́шу. — Прикидається сердечним другом, лізе змією в душу!.. (Василь Шевчук); // Всіляко намагатися сподобатися комусь; закохувати когось в себе. (Андрій:) Не залазь ти їй в душу, чуєш, не залазь. Не для тебе вона! (З. Мороз); (Гнат (один):) А очі, очі як горіли в неї!.. Бач, як залізла знов у душу! (І. Карпенко-Карий). 2. Спонукати когось до відвертості всупереч його бажанню. — К чорту всі ваші сподіванки,— ввічливо прогарчав Анрі-Жак,— з якої

моро́з (хо́лод) пробира́ється / пробра́вся до ті́ла (до (са́мих) кісто́к, за пле́чі і т. ін.) кому і без додатка. Комусь стає холодно, хтось мерзне. Мороз пробирався.. до тіла (В. Кучер); Холод пробирався за плечі, руки швидко буряковіли (Ю. Збанацький); Холод, здається, пробрався вже до самих кісток (І. Багмут).

пекти́ в са́мі печінки́ кого. Дуже дошкуляти комусь чим-небудь надзвичайно вразливим. — Набрехала Параска, що в мене (Палажки) голова лиса. Це ж вона пече мене в самі печінки (І. Нечуй-Левицький).

перела́мувати (перело́млювати) / перелама́ти (переломи́ти) (само́го) себе́. Виявляти стійкість, непохитність всупереч своїм бажанням, прагненням, звичкам і т. ін. Коли вже Євген не може переламати себе, коли це для нього “перша й остання”… Коли й вона його щиро серцем обрала… То тут потрібен інший підхід (О. Гончар); І все-таки він дуже змінився за ці роки. Адже вистачило в нього витримки не потрапляти на очі Любі, переламати себе (В. Собко).

перехитри́ти само́го себе́. Хитруючи, виявити свої наміри або помилитися в розрахунках. — Так, тату! Ти дуже хитрий, такий хитрий, що аж самого себе перехитрив (І. Франко).

під (пе́ред) (са́мим) но́сом. 1. Поруч з ким-небудь, дуже близько від когось. Чуже бачимо під лісом, а свого не бачимо під носом (Укр.. присл..); Шукають життя, а воно у них перед носом (В. Винниченко); — Знову листівки! .. Це вже занадто, справді під самим носом хтось .. діє (І. Цюпа). під самі́сіньким но́сом. Не помітив того, що робилося в нього під самісіньким носом (М. Ю. Тарновський). 2. тільки під но́сом, зі сл. говори́ти, ми́мрити і под. Тихо, нерозбірливо. Ставав на дорозі, щось мимрив під носом, щось міркував… (М. Коцюбинський); Гапка й собі бурчала щось під носом (І. Франко); Стояв Петро такий високий.., крутив головою на всі боки та й щось мимрив під носом (Л. Мартович).

плати́ти / відплати́ти тако́ю (тіє́ю, рідко то́ю) са́мою моне́тою кому. Відповідати кому-небудь на щось подібним вчинком, ставленням і т. ін. Йойна зависливим оком дивився на Нуту, щодня бажав, щоб його ями позавалювалися .. Здається, що й Нута платив Йойні такою самою монетою (І. Франко); Легіник ображався і платив тою ж самою монетою, негречно вдаючися в подробиці, чіпаючи навіть таку делікатну матерію, як питання літ (Г. Хоткевич).

по (під) (са́му (самі́сіньку)) за́в’язку. Сповна, дуже багато, достатньо. Нам перша ж перевірка по зав’язку всипле (З журналу); Дипломатам роботи по зав’язку (І. Драч); Напозичався (грошей) вже й так по саму зав’язку (М. Кропивницький); Квіточки, пташечки, чисте повітря... Він наївся того чистого повітря по самісіньку зав’язку (А. Дімаров); Анекдотів про Павла Павловича Гуляйвітра наслухаєтесь під саму зав’язку (В. Дрозд).

по (са́мі) ві́нця. 1. Повністю, до кінця. Десять чорних кімнат, налитих пітьмою по самі вінця. Вони облягають мою кімнату (М. Коцюбинський); Пасажири заповнювали по вінця вагони, влаштовувались на дахах, гнулися в тамбурах (Ю. Збанацький); Програма двох днів, проведених у Києві, була заповнена по вінця (З журналу); // Надзвичайно щедро. Наш край (Прикарпаття) природа наділила красою по вінця, і ми можемо бути цілком об’єктивними цінителями красивого (Ю. Мельничук); Вся широчінь, розніжена по вінця прохолодою,.. нуртує, рветься в білосинь (М. Понеділок). 2. До крайньої межі. І порівнює (хлопця з мамонтом) вона жартома, щоб потім сміятися й сміятися. Від захоплення розкішним вечором, від гаю, кохання, молодості — від повного по вінця щастя... (Л. Смілянський); По вінця повні ярості й любові Стояли ми, Замислені й тяжкі (М. Бажан); Я попросився б ще на один строк, щоб повторити все те бурхливе, насичене по вінця життя к

по (са́мі) ву́ха. 1. Дуже сильно, надзвичайно. Всі знали, що майор Кортунов по вуха закоханий у довгоногу степовичку і сам влаштував її на роботу (М. Зарудний); — Галина зітхнула. Я знав, що вона по вуха закохана в Семена Михайловича (Ю. Збанацький). 2. чого. Дуже багато. А роботи по самі вуха: треба обід готувати та видавати, посуду мити,.. прати, хліб пекти... (М. Коцюбинський); Вже зі злості говорив дехто, що він картяр і довгів (боргів) має по вуха (О. Маковей); Під час тимчасової окупації міста обоє (учитель з дружиною) зазнали лиха, набралися горя по вуха (Ю. Яновський). 3. Повністю, зовсім. (Захарко:) Іншу людину хоч по вуха засип розкошами, а вона таки белькоче: “Мало, мало!..” (М. Кропивницький); — Фтеропонт коня за поводи тримав. І він, і кінь заболочені були по вуха (Б. Лепкий); Забрьохувався (втікач) в росі по самі вуха ранками і був мокрий як хлющ, але не зупинявся (І. Багряний). по самі́сінькі

по (са́му (самі́сіньку)) ши́ю. 1. Повністю. — Пани наділили свою Меласю усім, чим тільки здумали; а що вже у мужа свого найшла усякого добра, так іменно по шию у золоті сиділа (Г. Квітка-Основ’яненко); — Лаяв? — Ні, говорив тільки, що корови по шиї в грязюці стоять (Григорій Тютюнник); // Дуже глибоко. Варто лише кому збитись убік на кілька кроків, і вже він провалюється по саму шию (О. Гончар). 2. Дуже багато. Час робочий, у кожного ще роботи по шию, у кого на полі, у кого на дворі (О. Кониський); — Роботи в мене по самісіньку шию (І. Нечуй-Левицький). аж по ши́ю. Навколишніми селами ширилася чутка: “Он у Строїні знали, що з шкуродерами зробити!” Правда, перебільшували дійсне: казали, що кожний набрав собі всякого добра аж по шию… (Л. Дем’ян). 3. У дуже великих, кількісно значних розмірах (про борги). Колісник по коліна в трісках, по шию в боргах (Укр.. присл..).

потра́пити (попа́сти, улу́чити і т. ін.) в ціль (у (са́му) то́чку). 1. Сказати, зробити саме те, що треба. — Вони (селяни) мене бояться ..— З якої речі? — У мене таке враження.— О-о,— зрадів Сергій.— Потрапили у саму точку (Григорій Тютюнник). 2. Виявитися, бути доречним у певній ситуації. Натяк її (Ольги) одразу потрапив у ціль, породивши в ньому страх (А. Шиян).

пробира́ти / пробра́ти (аж) до кісто́к кого і без додатка. Викликати у когось відчуття сильного холоду. Вночі знову йшов дощ, дув пронизливий сирий вітер, пробирав до кісток (О. Сизоненко); Міцний мороз пробирав аж до кісток (Я. Качура); Осіння вже пора по-вовчи закрадалась. І холод до кісток рибалок пробирав (М. Рильський). пробира́ти до косте́й, діал. Дощ перестав, стало ніби ясніше, але вітер пробирав до костей і ліс голосніше шумів, шепотів (Мирослав Ірчан). пробра́ло до са́мих кісто́к чим, безос. До самих кісток пробрало його холодом та вологістю (Я. Гримайло).

пройня́ти аж до (са́мого) се́рця (до (са́мої) душі́). Глибоко вразити кого-небудь. Несамовита печія, жалюча ураза пройняла (Чіпку) аж до серця (Панас Мирний).

проника́ти / прони́кнути в (саму́) ду́шу (в се́рце, до се́рця) кого, кому і без додатка. 1. Доходити до розуміння стану, почуттів, думок кого-небудь. Верхня губа її, вкрита золотистим пушком, ледь помітно дрижала, а очі, здавалося, проникали Прохорові в саму душу (А. Шиян); Не здатні (примітивні твори) проникнути в серце читача, торкнутися живих струн його душі (З газети). 2. Виклика́ти хвилювання, зворушувати. Козак Гаркуша у М. Л. Кропивницього був сповнений шляхетності, чарівності у поведінці і духовної краси. Голос його проникав у душу (Минуле укр. театру); Піднявся страшний крик попечених, що проникав до серця тих людей, котрі дивились на ту страшну смерть (І. Нечуй-Левицький).

руба́ти (рі́зати) під ко́рінь кого, що. Підривати основу існування кого-, чого-небудь. — Мене (Задніпровський) ріже під корінь (М. Стельмах); Міцно стояв на землі Степан Куреня. І раптом — земля з-під ніг! Караул, рятуйте, кревне однімають, рубають під корінь (В. Дрозд). руба́ти де́рево під са́мий ко́рінь. Ісус узявся до діла набагато рішучіше, заходившись рубати дерево під самий корінь. Щоправда, й він часом звертається до священного тексту, спростовуючи .. фарисейські приписи (З журналу).

сама́ (ті́льки) на́зва, ірон. Щось або хто-небудь не відповідає тому, що має бути насправді. — Хіба це реферат? Сама тільки назва. Недоладний набір цитат (З журналу). одне́ на́звисько. Глянеш на той капелюх — сміх і горе. Одне назвисько. Засмальцьований від поту, облізлий, одним словом — ганчірка (І. Цюпа).

самі́ ву́ха та зу́би. Дуже худий. Я не вважав себе за хворого, хіба що був худий — “самі вуха та зуби” (П. Панч).

самі́ но́ги несу́ть (но́сять) / понесли́ кого, куди і без додатка. 1. Хто-небудь рухається в якомусь напрямку, не контролюючи себе. — Тягне було мене .. на той шлях, кудою понесли її на кладовище. Вийду на шлях, а самі ноги несуть мене на ту гору, де кладовище (І. Нечуй-Левицький); Він (Семен) чує, що ноги самі, без його волі, носять його по подвір’ю, руки самохіть підіймають усяке манаття (М. Коцюбинський); Ноги самі понесли (Сеспеля) нерівним, ковзким тротуаром до вокзалу (Ю. Збанацький). 2. Хто-небудь іде, рухається надзвичайно легко, залюбки, з бажанням. — То, сину, так завжди: до рідного дому ноги людину самі несуть… (О. Гончар); Як заграє у дуду — лист танцює на дубу, батько й мати “годі” — просять, самі ноги так і носять (П. Тичина).

(самі́ (ті́льки)) кістки́ та шкі́ра (шку́ра). Дуже, надто худий. — Не здужають (підпанки)! Сухі, як хорти: самі кістки та шкура (З. Тулуб); З тим Павлом їй ще буде клопоту. Геть занехаяв себе, кістки самі та шкіра (Ю. Бедзик). (сама́) шку́ра (шкі́ра) та ко́сті. От назбиралися прохані гості, Бліді, намучені — шкура та кості (П. Грабовський); Були вони (партизани) — сама шкіра та кості (О. Гончар). одні́ ко́сті, шкі́рою обши́ті. — Та його ж вітром занесе аж у Сумську область. Одні ж кості, шкірою обшиті (Григорій Тютюнник).

(сам (сама́)) себе́ не тя́мить (не пам’ята́є). Перебуває в стані дуже сильного збудження, хвилювання; діє несвідомо. Ходить (Денис), перебіга з-під одного дерева під друге, руки ломить, сам себе не тямить (Г. Квітка-Основ’яненко); (Орест:) Тоді було таке щастя, воно зрушило тебе, нерви не витримали, я сам теж не тямив себе тоді (Леся Українка); Олександра дико скрикнула. Той крик ще більше розлютив Гната. Не тямлячи себе, кинувся він на Олександру (М. Коцюбинський); — Жінка є в мене .. Чуєш, дівчино? Знатимеш…— Стенулась од його бігти, сама себе не пам’ятаючи (Марко Вовчок).

співа́ти (вести́) тіє́ї (ж (са́мої, своє́ї)). Повторювати сказане кимсь раніше. Одно затялося, каже, що не буде вкупі жити, а друге й собі тієї співає… (М. Коцюбинський); — Мало знати. Серцем треба перевірити, — відповідала Катерина. — Глядіть, перевіряйте,— співала своєї Уляна.— Наше бабське діло таке: сьогодні краса, а завтра роса… (М. Олійник); — А хто ж це, хлопці, є там у вас у Борисівці? — Є… Моя наречена… Зайшла мовчанка. “Чи він справді, чи .. Ваньку валяє?” — вела тієї ж самої Максимова .. думка (І. Багряний).

ти́кати під (са́мий) ніс кому, грубо. Уперто намагатися звернути увагу кого-небудь на щось; постійно нагадувати комусь про що-небудь. — Невже не можна акуратно, як німці або англійці торгують? — Чого ти мені, тільки що — зараз своїх німців під носа тичеш (М. Стельмах); На мене налітає якесь опудало і, топчучи ноги, починає тикати мені під самий ніс обтріпану книгу (П. Колесник).

ті́льки (сама́ (одна́)) душа́ залиши́лася (лиши́лася) у кого. Хто-небудь зовсім зубожів, збіднів. — Хоч би ще троячку накинули,— .. кидає фурман.— Май, Онуфрію, совість! — гримнула на нього Петрівна.— Бачиш, що у чоловіка тільки сама душа залишилася (М. Стельмах).

утну́ти по са́му рі́пицю кому. Змусити кого-небудь бути покірнішим, дуже обмеживши у чомусь. Гаркуша промовчав, понурившись над возом. Ой, утнуть, здається, утнуть по саму ріпицю! Їхнє сьогодні право, що хочуть, те й роблять (О. Гончар).

Христа́ ра́ди; ра́ди (само́го) Христа́. 1. Уживається як звертання при проханні милостині. — Далеко, небого? — В саму Москву, Христа ради, Дайте на дорогу! (Т. Шевченко); Я старець Божий, ясновельможний князю! прошу милостині, Христа ради (І. Нечуй-Левицький); // зі словоспол. простяга́ти ру́ки (ру́ку). З проханням про милостиню. Людей, людей неприязних благаєш, І Христа ради простягаєш Коло зачинених дверей Старії руки (Т. Шевченко); Раз якось, простягаючи Христа ради од хати до хати руку, помітила Явдоха в одному дворі на вірьовці розвішані два здоровенних платки (Панас Мирний). 2. З милості, з ласки. Покинула вдова знову хату. Синову господу; Пішла в найми. “Стара, кажуть, стала, Нездужає…” — і огризок В вікно подавали Христа ради… Не дай, Боже, такого дожити (Т. Шевченко). ра́ди само́го Христа́-Cпа́са. — Прикажіть ради самого Христа-Спаса, щоб усі гнобителі — бодай вони шибениці не минули! — не знущалися з баби Горпиних