РЯСТ

відтопта́ти ряст, нар.-поет. Наблизитися до смерті; нажитися. Ой кобзарю, кобзарю, чи не відспівав ти своє? Чи не відтоптав рясту? Бо скидається на те, що час тобі лагодитися в далеку дорогу... (М. Пригара).

лиши́лося недо́вго ряст топта́ти кому. Хтось скоро помре, загине. Ну, та недовго йому лишилося топтати ряст. Піде, як миленький, дорогою Підіпригори (буде вбитий) (М. Стельмах).

топта́ти ряст. Жити. Йому вже не топтати ряст (Укр.. присл..); Весна за весною летіли стрілою, Дівчинонька ряст топтала, Загулялась, не вгадала, Як стала марніть (Л. Глібов); Люди рідко заживали тоді за шістдесят літ, однаково великому князеві вже недовго б довелося топтати ряст (П. Загребельний).