РУЧКА

дово́дити / довести́ до ру́чки. 1. що. Занедбувати, занехаювати що-небудь. Тваринництво в господарстві довели до ручки (З усн. мови). 2. кого. Викликати в кого-небудь стан надмірного збудження, напруження, незадоволення і т. ін. — Знають же добре, кляті, що по-їхньому ніколи не вийде, що буде так, як загальні збори постановили, .. а от .. доводять бригадира до ручки (В. Кучер).

до ру́чки. Уживається для вираження крайньої негативної межі, міри чого-небудь; далі вже нікуди. — Доспівався ти, Йване, видно, до ручки (Ю. Збанацький); Поки він був відсутній, тут не тільки не подумали зняти питання як непідготовлене, а добалакалися до ручки (П. Загребельний); І ореоли, і зірки, і тихі сльози, й стерті пучки… І враз — мов нагаєм важким: чом дожилися ми до ручки (Н. Поклад).

з пу́чок та з ру́чок. Власною тяжкою працею. Із пучок та з ручок живе (М. Номис); Батько розгнівався: “Я господарство теє з ручок та з пучок збирав, а ти будеш його руйнувати” (С. Чорнобривець). з пу́чок. Ми хоч бідні, але чесні. Хоч живемо з пучок, проте і для нас є місце в церкві (М. Коцюбинський).

лама́ти (зала́мувати, ломи́ти) / залама́ти (заломи́ти) ру́ки. Жестами, виглядом виражати переживання, страждання, хвилювання і т. ін.; побиватися, плакати. Я ніби бачив, як старий батько ходить по садку й ламає з горя руки (І. Нечуй-Левицький); Жужмом лежить на позаливаній землі всяке добро, ламає руки дружина, як смерть ходить мати… (М. Коцюбинський); І заставляло (життя) заламувати руки і битись, битись об землю, в дикому бажанні згинути, зникнути з сього світа (світу), де щастя і горе так божевільно сплелись… (Леся Українка); Глухі його слова приводять дружину до розпуки. Вона ломить руки, вибухає шаленим плачем (А. Крушельницький); — Любить… любить,— вимовляє Віра в безсильній злобі своїй, заламуючи руки (А. Шиян); Матері в печалі-горі скорбно руки заломили (О. Гуреїв); Десь за піччю мовчки заломила руки мати, а Мусій затиснув муку зімкнутими до скреготу зубами і крізь якийсь туман дивився на каганець (В. Речмедін).

мозо́лити ру́ки, зневажл. Займатися фізичною працею; працювати. помозо́лити свої́ ні́жні ру́чки. — Чули? ..Наш зоотехнік сам доглядає і доїть корову.— Нехай помозолить свої ніжні ручки,— кепкувала Химка (С. Добровольський).

(ні (і)) рук (ні (і)) ніг не чу́ти (не відчува́ти). Бути надзвичайно втомленим. Петрусь співав їй, розповідав цікаві казки, підманював, що ліс близько, а сам теж не чув ні рук ні ніг (Ю. Яновський); — Жінки старалися. Працювали на совість. Хоча під кінець зміни не чули ні рук ні ніг (В. Вільний); Ще й сонце не сіло, коли ми свою смугу перейшли. Впали на стерню, рук і ніг не чуємо… Куди ж там: такий шмат утяли! (І. Муратов); // Уживається для підкреслення сильної втоми; дуже, надзвичайно. З шляху ми повернули надвечір, чомусь значно раніш, ніж завжди. Були такі стомлені, що вже не відчували ні рук, ні ніг (В. Козаченко). ні ру́чок, ні пу́чок не чу́ти. Бувало, так за день навихається біля великої роботи, що ні ручок, ні пучок не чує (М. Стельмах).

позолоти́ти ру́ку (ру́чку). Дати гроші за ворожіння або просто подати милостиню. Мені циганка ворожити хоче, Лиш просить руку їй позолотить (Д. Павличко); Веселий натовп громадян .. оточив обідраних, схожих на бісенят циганчуків, які витанцьовують перед ними, простягаючи складені в ложечки долоні: “Красивий, багатий, позолоти ручку!” (А. Дімаров); Від нас “цигани” не йшли без пригощення .. І того разу “позолотив ручку”, хоч на весіллі ні в молодої, ні в молодого не був (В. Дрозд).

сла́бість на пра́ву ру́чку, ірон. Хабарництво. У народі зберігається чимало пісень, які висміюють зажерливість і слабість на праву ручку чиновництва та поліції (З газети).