РУКАВИЧКА

ки́дати / ки́нути рукави́чку (рукави́цю) кому, чому. Вступати в боротьбу з ким-, чим-небудь; викликати когось на поєдинок. Коли журбі не піддалась душа, ні серце в грудях не закаменіло, ні впав ти п’яний у безпутнє діло, ні думка не понизилась твоя; ні світові не кинув рукавиці, щоб стати в бій з ним.., а тільки духом линеш до зірниці по силу й світло.., тоді єси великий справді ти (У. Кравченко).

міня́ти, як (мов, на́че і т. ін.) рукави́чки (рукави́ці), кого, що, жарт. Легко розставатися з ким-, чим-небудь, натомість маючи когось іншого, щось інше; бути дуже непостійним. (Лицар:) А, ти зрадлива! Женихів міняєш, мов рукавички! Був король, був лицар, раніше, певне, був пастух чи конюх, — тепер хто? (Леся Українка); // Час від часу призначати когось іншого замість попереднього. Їх міняли тут, як рукавиці. Що не рік, то й новий голова (З газети).

пе́рша рукави́чка. Чемпіон з боксу. Дніпропетровець Віктор Савченко не приховував своїх намірів стати першою рукавичкою в світі (З газети); Після вчорашніх боїв лишилося четверо претендентів на звання першої рукавички (З газети).

як (мов, ні́би і т. ін.) рукави́чки, зі сл. міня́ти. Часто, нерозсудливо, легковажно. (Лицар:) А, ти, зрадлива! ..Женихів міняєш, мов рукавички! (Леся Українка).