РУКА

(аж) гори́ть (кипи́ть) у рука́х (під рука́ми) у кого, у чиїх, під чиїми, перев. зі сл. робо́та, ді́ло і т. ін. Виконується, здійснюється і т. ін. швидко й успішно. Тепер усе горіло в його руках. Йому вистачало сил і на лекції, і на біганину по всіляких комітетах, комісіях, зборах (Ю. Бедзик); Сапери моталися все моторніше, робота горіла під їхніми руками (О. Гончар); Усе він знає, усе кипить в його руках (М. Стельмах).

аж і́скри летя́ть. Дуже енергійно, завзято, запально, докладаючи всіх зусиль. (Бабуся:) Ну, вже коли й заведуться за що, то аж іскри летять (І. Микитенко). і́скри з рук летя́ть. Не може не бути (медалі “Золота зірка”), бо і Катя-ланкова, і вся її ланка працюють так, що “іскри з рук летять” (Остап Вишня).

(аж) ру́ки свербля́ть / засвербі́ли. 1. зі сл. вда́рити. Дуже хочеться (вдарити, побити когось). Якщо, каже, руки сверблять битися — бий краще мене: я здоровий, витерплю (О. Гончар); Свербіли руки вдарити пихатого осавула, але треба було мовчати, хитрувати, шукати виходу (З. Тулуб); — Руки засвербіли скрутити голову тут пану Енгельгардту (Д. Косарик). 2. перев. до чого. Комусь дуже хочеться робити що-небудь, займатися чимось. Земля протряхла, заіржавілі плуги вже лежали на возах, а селянські руки свербіли до оранки (Ю. Збанацький); У хлібороба аж свербіли руки, тягнулись до коси. Замахнувся на весь захват, заспівала коса, і впали стебла рівним покосом (І. Цюпа); Треба ще буде кінця додати, бо воно колись, як свербіли руки, писалось (Панас Мирний). 3. до чого. Комусь дуже хочеться привласнити, загарбати що-небудь. Коваль звелів проорати по межах своєї землі глибокий рів і насипати високий вал, аби він на всі віки став

(аж) уда́рити об по́ли рука́ми. Виявити надзвичайно сильне здивування, збентеження, обурення і т. ін. у зв’язку з чим-небудь. — От горечко! — вдарив Шовкун об поли руками і кинувся бігти далі (О. Гончар); Як .. роздивились і вгадали, що то солдат мальований, так аж об поли вдарили руками (Г. Квітка-Основ’яненко). вда́рити у по́ли. Оксентій вдарив у поли: — Як? Революція та й не дасть хліборобові землі? (Ю. Смолич).

би́ти / вда́рити по рука́х. 1. Доходити згоди, домовлятися про щось (перев. при торгівлі). Вони (купці) .. відразу починали прицінюватися, сперечатися, бити по руках і знов торгуватися, щоб виторгувати хоч зайвий гріш (З. Тулуб); Довго торгувалися (батьки), а потім на бичках-дволітках вдарили по руках (М. Стельмах). 2. кого. Перешкоджати чиїмсь діям (перев. злочинним), карати когось за що-небудь. А трапляються ж ще вискочки, яким пощастило зайняти високі посади і які нівечать, спустошують людські душі. Бити б таких по руках (М. Ю. Тарновський).

би́тися (би́ти (се́бе)) об по́ли (рука́ми). Перебувати в стані розпачу, збентеження, обурення, здивування і т. ін. Як вони розгуляються, .. ми тут панночку хап, та до брички, та навтікача до шлюбу… Нехай собі, будучи, об поли руками б’ються, а завтра нічого робити, самі зап’ють весілля (Г. Квітка-Основ’яненко); (Христя (до Олени):) Батько об поли руками б’ються та бідкаються, мати плачуть (М. Кропивницький); Переляканий батько метушився, безтямно бив себе об поли й бурмотів: — От лихо, от лихо! (М. Лазорський).

бра́ти / взя́ти в ру́ки (до рук) кого. 1. Підкоряти кого-небудь своїй волі; керувати кимсь. — Женити його (сина) з якою енергічною (енергійною) та господарною шляхтянкою, яка би порядно взяла його в руки (І. Франко); Мати під’юджувала Клима: — Не можеш узяти її (Вірку) до рук (Б. Харчук); // Утихомирювати, приборкувати кого-небудь. Треба брати до рук розперезаних обивательщиною провінціалів і розрядити гостроту подій (Іван Ле). 2. Зловити, упіймати, полонити кого-небудь. — Ну, гукнув Бертольд,— то байка! Я візьму співців тих в руки! Коли чує, десь близенько Залунали пісні гуки (Леся Українка); Злодії позбігалися, кинулися шукати втікачку, далі взяли в руки стару відьму. Та божиться: — Аби мені очі повилазили, .. якщо я тут винна… (Три золоті сл.).

бра́ти / взя́ти в свої́ ру́ки що. Очолювати що-небудь. Зазначу .. свою радість, що власне Ви взяли цю справу в свої руки, бо вже давно почувається пекуча потреба в упорядкуванню видань для люду (М. Коцюбинський).

бра́ти / взя́ти го́лову в ру́ки. Уважно задуматись над чимсь, зосередитися на чомусь. — Вам .. треба взяти голову в руки та подумати до кінця і забути все минуле (І. Микитенко).

бра́ти / взя́ти збро́ю (меч) в ру́ки. Готуватися до боротьби, війни або починати боротьбу, війну. Треба за всяку ціну знайти Максима Бобровника, треба брати зброю в руки (Ю. Збанацький); Ми закликаємо кінчати війну, а самі візьмемо меч у руки? Це — небезпечний експеримент (Ю. Смолич).

бра́ти / взя́ти но́ги на пле́чі (в ру́ки, за по́яс). 1. Тікати, бігти, іти геть. — Тоді, Андрюшко, мабуть, і тобі треба брати ноги на плечі (П. Панч); — Допивай же, братухо, свою чарку, бери ноги в руки і дуй з моєї хати (В. Кучер); Кіт Мурлика до дороги Добре взяв за пояс ноги, В торбу впхав печену миш І лісочком, холодками Так на підвечерок самий Він прибув (І. Франко). 2. Прискорювати ходу́, поспішати. — Але сьогодні ви ще в Дубину не зайдете, зайдете аж, мабуть, завтра надвечір, коли добре візьмете ноги за пояс (П. Козланюк).

бра́ти / взя́ти себе́ в ру́ки. 1. Ставати іншим — зібраним, цілеспрямованим, діяльним, змінюватися на краще. — Вітру у тебе в голові багато,— казала Ганна Сильвестрівна.— Я буду брати себе в руки,— обіцяв Рубін, і це була чесна обіцянка, і він дотримувався її до… наступного разу (І. Сенченко); Я взяла себе в руки, роздумалась і прийшла до можливості писати більш-менш по-людськи (Леся Українка). 2. Оволодівати своїми почуттями, заспокоюватися. Із останніх сил, як наполоханого коня, беру себе в руки, щоб перед самим собою не осоромитися (З газети); Я не можу не послухати тебе: тому-то обіцяю взяти себе в руки і не киснути, терпіти, не нарікати (М. Коцюбинський).

брудни́ти (паску́дити, каля́ти і т. ін.) ру́ки. 1. Зв’язуватися з ким-небудь непорядним, нечесним (перев. у бійці). — Та не подонок? — ще й зараз обурюється Микола.— Хотілося йому й по тикві дати, та вирішили, навіщо руки бруднити (О. Гончар); — До петельок кидаєшся, папірця носиш, та я не боюся. Лише рук не хочу бруднити об тебе (А. Хорунжий). 2. Робити щось невартісне, виконувати недостойну когось роботу. — Сагайдак-бей не жав “хліба козацького”. Та й навіщо було бруднити руки, коли йому і так належала лев’яча частка здобутого?! (З. Тулуб); — Вже коли писати, так писати, щоб і руки не паскудити. Спишу я все його життя (І. Нечуй-Левицький); Кадети цілу дорогу висміювали Василя .. Справді, украсти копу проса — це ж така мізерія, що доброму злодієві не варто руки каляти! (Д. Косарик); — Щоб я коло тебе (собаки) руки каляла. А щоб ти не діждала! — і пішла бабина дочка далі, лаючись (Укр.. казки).

важка́ рука́, у кого. Хто-небудь може дуже боляче вдарити. Так глипнула (молодиця) .. на чоловіка, що він аж зіщулився, бо — всі знали — рука в Корніїхи важка (О. Гончар); — Забудь сюди дорогу. Я тебе не знаю — ти не знаєш мене. Бо рука в мене важка (Є. Гуцало).

важки́й на ру́ку. Який без особливих зусиль може дуже боляче вдарити; дуже сильний. Важкий був на руку Потапович та дужий! (Панас Мирний); — Ви, пане Гульський, пам’ятайте, що Нечипір та Богданін — люди важкі на руку (Іван Ле). нелегки́й на ру́ку. — Ти гляди мені! Бо я теж гарячий. Дарма що з півночі, з Петрограда. Та й на руку, бач, нелегкий. Така професія — молотобоєць! (А. Головко).

вали́тися (леті́ти, па́дати) з рук у кого, рідко кому і без додатка. Не виходити, не вдаватися через відсутність відповідного настрою, через втому, хворобу і т. ін. (про роботу, завдання і под.). — Щось і в мене робота з рук валиться,— уверне батько (Панас Мирний); — Ноги підламуються з голоду! — Робота з рук валиться (З. Тулуб); Така вже була у Савки вдача, що все в нього з рук валилося (В. Козаченко); А в Поночівни усе з рук валилося. Сиділа біля згаслого вогнища, втупивши погляд у попіл, а перед очима,— обличчя баби Марійки, це її, Поночівни, смерть баба Марійка на себе взяла (В. Дрозд); Семен .. домолочував своє жито. Все чомусь летіло з рук. Вранці косив люцерну коровині до удою — коса тріснула посередині. Тепер оце вже другий раз билень з ціпа злітає (Р. Іваничук); Робота не клеїлася: йому все падало з рук — невдача сильно хвилювала його (Г. Епік). випада́ти з рук. Тепер, слава Богу, я повеселішав, а все-таки за що не возьму

вести́ за ру́ку кого. Допомагати, сприяти кому-небудь у чомусь, спрямовуючи його, оберігаючи від труднощів; опікати. Пильно на тебе дивиться пані Ганна: знає вона, чого тобі треба. Вона тебе ні в чому за руку не веде, вона тільки твій розум засилює, щоб сама ти свій шлях познала (пізнала) і, куди тобі треба, добре прямувала (П. Куліш).

вибива́ти / ви́бити з рук чиїх, кого. Позбавляти когось чого-небудь. Як не прагнули заздрісники принизити професора, але нікому з них так і не вдалося вибити з його рук владу над молоддю (З журналу).

вибива́ти / ви́бити ко́зирі (ко́зир) з рук чиїх, кого. Позбавляти кого-небудь вигідної для нього можливості здійснити свої плани чи наміри. — І ти, чоловіче, в таку пору не сумніваєшся садити жоржини? — намагається стримати свій характер і водночас приголомшити Мірошниченка.— Вони — пам’ять про моїх дітей,— тьмариться широке обличчя Мірошниченка. І цим одразу вибиває козирі з рук Кульницького (М. Стельмах); Та хто ж це співає?.. Певно, це викликали з самого Києва артистів, щоб вибити з її рук козир, щоб відтиснути на задній план (М. Ю. Тарновський).

видира́ти / ви́дерти з зубі́в (з ро́та, з рук, з го́рла) у кого, кого і без додатка, несхв. Силоміць забирати, віднімати що-небудь у когось. — Ґазда.., а в бінної (бідної) удови з рота видираєш (Г. Хоткевич); — От і купив, от тобі й нива! — думав Роман..— Ціпов’яз з зубів видер мені ниву! (М. Коцюбинський); Тих, кому захочеться взяти булаву, немало. Важливіше видерти її з рук схизмата Хмеля (Н. Рибак); (Одарка:) Нехай віддасть хустку. Я в нього (Олексія) з горла видеру... (Г. Квітка-Основ’яненко).

випуска́ти / ви́пустити ві́жки з свої́х рук. Поступатися владою, керівництвом. Онися Степанівна, як стара господиня в домі, й не думала випускати з своїх рук господарських віжок (І. Нечуй-Левицький); З’явилась розгубленість. Доктор Гуль зорієнтувався, в чому річ, і вирішив не випускати віжок з своїх рук (Л. Дмитерко).

випуска́ти / ви́пустити з рук. 1. що. Втрачати що-небудь, не вміти скористатися чимсь. — Ми через свою недалекоглядність випускаємо з рук землю, випускаємо час і переходимо на прокисле чиновницьке життя і харчі (М. Стельмах); — Невже оце мені й не їхати?.. Як! Щоб я випустив із рук таку оказію? (М. Коцюбинський); — Замаху не робимо ні на кого, хочемо тільки не випустити з рук свого (М. Лазорський). 2. кого. Відпускати кого-небудь, давати можливість піти від когось, залишити когось. Фірма “Поляк” на Довгій вулиці дійсно була фірмою дуже оперативною. Вона не випускала з рук жодного покупця, поки його не задовольнить (Переклад С. Масляка); — Ти думаєш, як нас наздоженуть, дак я тебе живу випущу з рук? Чорта з два кому після мене дістанешся! (П. Куліш); // Постійно тримати біля себе. Стара як обійняла її (панночку), то й з рук не випускає, цілує й милує та любує (Марко Вовчок). 3. тільки недок., із запереч., чого. Весь час, пос

ви́рватися з рук (з лап, з лабе́т, з лабе́тів і т. ін.) чиїх, кого, чого і без додатка. Врятуватися, звільнитися від кого-, чого-небудь; позбутися залежності від когось, чогось. — Удасться, то добре, а не вдасться, то ще таки світу не кінець, і вони (робітники) нам з рук не вирвуться (І. Франко); Усі вони (шинкарі) добрі, як сплять; а тільки розплющить очі, то так і норовить.., як би тебе так заборсати, щоб з його лап не вирватися... (Панас Мирний); Голос його (Захара) неначе вирвався з міцних лабет і в одну мить досяг до найдальшого бійця (Іван Ле); Сини бідняків не могли розраховувати на те, що їм вдасться вирватися з лабетів злиднів (З газети).

вирива́ти / ви́рвати з рук. 1. кого, чиїх. Позбавляти кого-небудь чогось, виявляючи велику настирливість. — Нехай би знали, як нехтувати мною. Поминули мене! Вирвали з моїх рук честь, славу (І. Нечуй-Левицький); — Амосови всі такі. Їм подай тільки перше місце. А не даси — з рук інших вирвуть. Натури! (А. Хорунжий). 2. Користуватися популярністю, великим попитом. — Розкажи про себе,— Левко відпив трохи кави.— Не можу сказати, що мої рукописи виривають з рук, та вдалося зачепитися у видавництві — з літзаписом (А. Хорунжий).

вислиза́ти / ви́слизнути з рук чиїх, кого. 1. рідко кому. Поступово зникати, зменшуватися, втрачатися. — А ви ж казали, у добрі, у злагоді живе Тодоська! — То воно так... у достатках... а тільки всі бачать, як воно їм у руки пливе, а як воно їм з рук вислизає, того ніхто не вгадає (Дніпрова Чайка). 2. Не діставатися кому-небудь. Радість його побільшується ще й тим, що медаль, яка дісталася Ліні, вислизнула з рук іншого претендента — Лукіїного сина (О. Гончар). вислиза́ти з-під рук. А друкарня вислизала з-під рук жандармів, знов і знов оживала — в дев’ятому, в десятому, в дванадцятому роках (В. Близнець). 3. Спритно втікати від кого-небудь, рятуючись. Так, досі йому щастило, вислизав з їхніх (ворожих) рук, не боявся смерті (Д. Бедзик); (Данило (легко відітхнув):) А скажіть, пане сержанте, коли можна знати, за ким (кого) ви шукаєте? (Вронський:) Я вже сказав — за арештантом, що вислизнув з наших рук. Та н

вихо́дить з рук чиїх, кого. Хто-небудь сам, власноручно робить, виготовляє що-небудь. Але коли що вже виходило з Денисових рук, то мало на собі печать довершеності. Минуло вже років двадцять зо дня його смерті, а ложками його роботи й досі ще сьорбають борщ мої земляки (М. Рильський).

відбива́тися (відма́хуватися, відхре́щуватися) / відби́тися (відмахну́тися, відхрести́тися) рука́ми й нога́ми від кого. Рішуче відмовлятися від кого-, чого-небудь. Відбиватися руками й ногами від участі в розробці неперспективного проекту (З усн. мови); — У медичному штаті працювало двоє — Хлипалів двійник, від якого наш Хлипало відхрещувався руками й ногами — не визнавав родичівства, та лікар-стоматолог панна Нонна (Ю. Збанацький). відма́хуватися рука́ми. Він почав питать в наймичок, в прикажчиків, але ті одмахувались руками і казали, що ті книжки їм зовсім ні для чого не потрібні (І. Нечуй-Левицький).

відби́тися / відбива́тися від рук кого, чиїх і без додатка. Перестати коритися кому-небудь, слухати когось. (Тиміш:) Чортяка б вас обох вхопила з вашою грамотою! .. Одбились обоє від рук, хоч візьми та обом поскручуй голови!.. (М. Кропивницький); А закінчилося це тим, що хлопець перестав слухати батька й відбився від рук матері (С. Чорнобривець); — Тільки гляди мені, Ігоря нашого стримуй. Геть від рук почав одбиватися. Дивися за ним, — строго сказав Громов (В. Кучер); Надто вже заадмініструвався наш шановний Павло Антонович... Мало, що сам од рук відбивається, ще й Кужеля за собою тягне (С. Добровольський).

віддава́ти / відда́ти (і) ру́ку (і се́рце) кому, заст. 1. Одружуватися з ким-небудь. Що дівчина нерадо віддає свою руку вдівцеві, се річ зовсім природна: сили вдівця вже зужиті, надломлені, чуття застигло (І. Франко). відда́ти і се́рце і ру́ку. Я їй віддав і серце й руку (В. Сосюра). 2. чию, чиє. Погоджуватися на одруження з кимсь. На цьому місці, де ви доказали свою любов такими доводами, я віддаю вам руку своєї коханої єдиної дитини (І. Нечуй-Левицький).

відмахну́ти (відмахну́тися) руко́ю. Відмовитися від чого-небудь, ухилитися. Що в нього не запитаєш, тільки рукою одмахне: одкаснись, мовляв, не до того (В. Еллан-Блакитний); // Виразити небажання щось робити чи говорити, махнувши рукою. — Куди біжиш? Постигнеш... Андрій одмахнувся рукою. Ет, що там тепер Хома... (М. Коцюбинський).

відрива́ти / відірва́ти з рука́ми. Охоче, швидко купувати щось у кого-небудь. — Ось їду у Францію... Хімія наша їх дуже задовольняє... А фізика наша їм — ніяк! Не такий розмір шматка! У нас як? Хоч що дай — з руками відірвуть! (П. Загребельний).

ві́жки в рука́х чиїх, у кого. Хто-небудь керує, править чимсь. — В Америці теж, куме, є порядні люди, та не в їхніх руках віжки (С. Чорнобривець).

візьми́ ву́ха в ру́ки, фам. Слухай уважно. (Герасим:) Співай мені про Хмельницького. А то співає якогось Лазаря. (Кобзар:) Ти візьми уха у руки та слухай ними. Не про Лазаря се, а про самого Господа Христа (Панас Мирний).

вкороти́ти ру́ки кому. Примусити кого-небудь припинити безчинства, зробити когось поступливішим. — Наша рада буде така,— голосно вигукнув Галабурда.— Треба вкоротити руки панам. Хай не зазіхають на козацьку волю (С. Добровольський); — Нам би другого Мазепу! той би швидко вкоротив руки клятому москалю,— сміявся Явтух (М. Лазорський). повкоро́чувати ру́ки (про багатьох). — Крадуть (куркулі), аж гай шумить. — Недовго шумітиме, коли декому руки повкорочують (М. Стельмах).

вла́сними (свої́ми) рука́ми. Особисто, сам. Того ж (1846) Божого року, написавши тобі лист і гарненько власними руками оддавши на почту (пошту), поїхав собі в престольний град Москву (Т. Шевченко); Якби можна було весь обман… усю підлість… по всьому світу позбирати, то я власними руками визбирала б і спалила б на великому вогні (Є. Гуцало); — Не гордий (офіцер), таки сам своїми руками узяв та й посадив мене край себе (Г. Квітка-Основ’яненко).

вчепи́тися (рука́ми й) зуба́ми за що, в що. Міцно триматися чого-небудь, не відступати від чого-небудь або тримати щось. Він не вчепився руками й зубами, як інші дукачі, в орну землю, а заглибився в темні ліси, кладучи їх під гостру сокиру (М. Стельмах); Славка наступала батькові на горло — кинь торгівлю. Сава зубами вчепився за свою скриньку — не лишу! (С. Чорнобривець).

в’яза́ти ру́ки кому. Перешкоджати, не давати можливості бути вільним. А є причина, що гніздо комуністів казиться, кленучи Америку: через неї не можна дротом колючим світові руки в’язати (В. Барка).

гаря́чий на ру́ку. Сповнений завзяття, енергії; запальний. А що вже Ясень гарячий на руку — іншого й не знайдеш такого. На все піде, “правдолюб”, справжнісінький тобі Дон Кіхот (Ю. Бедзик).

го́лими рука́ми. 1. Без спеціального знаряддя, пристрою тощо. На ній (продухвині) стоїть бовдур дерев’яний. Пробував його хитнути — де там! Що ж його робити? Якби кирпичина (цеглина), може, збив би. А голими руками нічого не вдієш (Г. Хоткевич); Без тягла..— як без рук. А земля далеко, за десять верст. Що ти на ній робитимеш голими руками! (А. Головко); — Голими руками впіймаєш в’юна? (М. Стельмах). 2. Без достатнього озброєння, бойової техніки тощо. В тяжкі ночі відступу, .. ледве не голими руками доводилось стримувати насідаючого противника (О. Гончар).

го́лими рука́ми не ві́зьмеш кого. 1. Хто-небудь надзвичайно спритний, хитрий, досвідчений. Розвелася ціла порода пустомолотів, закутих у панцир інструкцій, служак, яких голими руками не візьмеш, з якими треба воювати, і Лукія — воює! (О. Гончар); // Не просто впоратися з кимсь. — Ні, чуєш, тут ти мене голими руками не візьмеш. Це вже результати, наслідок і наших методів, і системи виховання в цілому. Ми виростили покоління, спроможне взяти і повести справу не гірше від вас (М. Олійник). 2. З ким-небудь важко справитися без особливих зусиль або когось, щось нелегко побороти, перемогти, здолати. Забара знав, що Квашу тепер голими руками не візьмеш. Особливо після того, як він породичався з Андрієнком (П. Рєзніков); — І зажив старий міцно, впевнено, як маленька, проте сильна держава: голими руками не візьмеш (Григір Тютюнник).

го́лою руко́ю не бери́ кого. Хто-небудь має владу, багатий, впливовий. — Каже, пішов ваш Олекса вгору: голою рукою не бери .. Там таке...— і дяк нахилився до вуха пана Лелеки й щось шепнув (М. Лазорський).

гра́ти на ру́ку кому. Підтримувати когось, сприяти комусь у чому-небудь; допомагати. Випадковість, а грала їм на руку (Б. Харчук); Він сприйняв це як дарунок долі, із вдячністю оцінивши обставини, які грали йому на руку, внаслідок чого вдалося досягти результатів, про які не міг і мріяти (З газети); Відсутність чітких законів грає на руку нечистим на руку (З газети).

гребти́ під (до) се́бе (обома́ рука́ми (обіру́ч)) що і без додатка, зневажл. Бути зажерливим, збагачуватися, перев. нечесним шляхом. І в чому ж він помилився сам? ..Чому ж такий нещасливий? І вдома, й на роботі. Не гріб під себе, не чіплявся в чужі горлянки (Ю. Мушкетик); Є такі, що обома руками гребуть до себе, і хоч би що. Ще й на інших спогорда поглядають (В. Дрозд).

грі́ти (рідше нагріва́ти) / нагрі́ти (погрі́ти) ру́ки. 1. на (в) чому, при чому, біля (побіля) чого і без додатка. Нечесно, незаконно збагачуватися; наживатися. Віддавна вже гріли руки при бориславській нафті та при бориславському воску (І. Франко); Гріли руки пишні дуки Побіля народу (М. Чернявський); Гріла руки на чужій праці, набивала кишені золотом розбещена княгиня (З газети); — Дехто легкого життя забажав, є людці, які руки нагрівають на труднощах (Н. Рибак); Катерина чула, за яку “ідею” карався до війни староста,— він добре нагрів руки в сільській кооперації (Д. Бедзик); Не лишнє (зайве) б у баби замки потрусить Та руки в калитці погріти (Л. Боровиковський). 2. перев. на чому. Мати вигоду. — Ні! — передумав старший патрульний.— Підете ви обоє! Бачу, тут одна сторона на цьому хоче нагріти руки (П. Автомонов).

дава́ти / да́ти во́лю рука́м. 1. Битися. — Рукам волі не давайте. Я в вас нічого не вкрав,— глухо відповідає Тимко (Григорій Тютюнник); Дай рукам волю, то сам підеш у неволю (Укр.. присл..). 2. Не стримуючись, обіймати кого-небудь, виражаючи почуття симпатії, дружби і т. ін. Ліна почуває, що відтепер їй бракуватиме Єгиптиних злодійкуватих усмішок, грубуватих жартів і отих маленьких сутичок з ним, коли він дає волю рукам (О. Гончар).

дава́ти / да́ти го́лову (рідше ру́ку) (на ві́друб (на ві́дсік і т. ін.)) кому і без додатка. З повною відповідальністю ручатися за кого-, що-небудь; переконливо стверджувати щось. — За Сева я даю голову. Коли тільки можливе в світі існування пари друзів, то це я і Сев (Ю. Яновський); — Чи ви повірили, що справді злодії перед вами?! Та голову на одруб даю, що це чиста провокація! (А. Головко); — Даю голову на відсік, це колгоспний Малишок (коник) (З газети); — Так от що я тобі скажу: дурниця все це, непорозуміння якесь. Руку на одруб даю (А. Головко); Я ніколи не бачив Севільї, Та на відсік вам голову дам — Саме так молоді й посивілі Карнавалять на вулиці там (І. Муратов). дава́ти го́лову собі́ відруба́ти. Чіпаріу дав би голову собі відрубати, що цей дзвін лише з-під коліс авто (Ю. Смолич).

дава́ти / да́ти ключ (у ру́ки) кому. Сприяти комусь у розумінні чого-небудь. Побут у його селі дав мені ключ до розуміння його вдачі (І. Франко); Ми не відривалися від зусиль його розуму вимовити ще щось, що дало б нам ключ, хто він є — цей бурлака з моря (Ю. Яновський). дава́ти в ру́ки ключ. Ідейна концепція твору, посилена емоційним ставленням постановників до зображуваного, дає їм в руки той ключ, за допомогою якого вишукується образ спектаклю (З журналу).

дава́ти / да́ти по рука́х кому. Перешкоджати, заважати здійсненню чого-небудь. Замість роботи в масах — адміністрування, підприємливим дають по руках (З газети); Нам треба бути дуже пильними, треба дати по руках тим, хто веде шкідливу роботу на мовному фронті (О. Корнійчук).

дава́тися / да́тися в ру́ки (до рук). 1. кому і без додатка. Здаватися, не чинити опору кому-небудь. А воно, оте мале (хлоп’я).., знов вив’юнювалось, виривалося.., ніяк не даючись до рук (О. Гончар); — Цур тобі! .. Де ж ти бачив, щоб турок без ніякої бійки сам тобі в руки дався? (С. Добровольський); // Ловитися. Коло носа в’ється, а в руки не дається (Укр.. присл..); Чайка, видно, виголодалась, бо далеко не втікала, відразу далася в руки (Ю. Збанацький). 2. кому, чому. Підпадати під чий-небудь вплив. Виряджала мати (Петра), наказуючи, щоб стеріг себе, не давався у руки лихим людям (Панас Мирний); Злостився на себе за те, що дався в руки якійсь сліпій силі і дозволив їй помститися над собою (М. Ю. Тарновський). 3. кому. Потрапляти в залежність від когось, перебувати під чиїмось впливом; підкорятися. Радить (Чіпка) кожному себе стерегти, громаду, а не даватись знову панам у руки (Панас Мирний).

да́ти хліб у ру́ки кому. Допомогти здобути кому-небудь засоби для існування (про освіту, спеціальність, роботу тощо). Через тиждень почнуться курси трактористів. Відпусти свого Петра на курси. Даси йому хороший хліб у руки (М. Томчаній).

держа́тися руки́ чиєї, кого. Бути на чиємусь боці, підтримувати когось. Чіпка й собі, хоч і бачив, що мати ні в чому не винна, держався руки жінки, а за нею — й тещі (Панас Мирний).

держа́ти (трима́ти) ві́жки в рука́х. Володіти ситуацією, керувати чим-небудь. Секретар повіткому виявилася говіркою, сердечною дівчиною. За п’ять хвилин вона вже, як кажуть, тримала віжки в руках і спрямовувала хід розмови, куди їй хотілося (В. Речмедін).

держа́ти (трима́ти) в рука́х (в шо́рах, в повода́х). 1. кого. Утримувати кого-небудь у залежності, в покорі, позбавляти волі, свободи дій; підкоряти. Старий Бородавкін держав у руках село і сім’ю, неначе в залізних кігтях з гострими пазурами (І. Нечуй-Левицький); Дмитро додав сестрі поради, як найкраще тримати Дениса в руках (М. Ю. Тарновський); Начальник зміни (на фабриці) був принциповою і вимогливою людиною, своїх підлеглих у поводах тримав (З журналу); // кого, що. Мати владу над ким-, чим-небудь; повелівати. В своїх дужих руках тримав (Юра) сили небесні й земні, смерть і життя, здоров’я маржини й людини (М. Коцюбинський). трима́ти в залі́зних рука́х. Але зараз, як ніколи, треба тримати всіх в залізних руках… (П. Автомонов). 2. що. Контролювати що-небудь, керувати чимсь. Він (Снігур) ходить, бувало, літо й зиму в старому кожушку, годується юшкою та кашею і держить в своїх жилавих руках величе

держа́ти (трима́ти) ру́ку чию, за ким, за кого. Підтримувати, обстоювати інтереси кого-небудь. — Так-то, сину, держи руку за жінкою, а матері не можна буде в своїй хаті й слова промовити (І. Нечуй-Левицький); На його боці була тільки одна частина втікачів. Друга ж держала руку Залєтаєва, котрий пропонував вести цей підкоп далі (В. Винниченко); Підійшов до гурту і Онисько Кривий, і одразу ж до Микити Гордійовича звернувся: — А по-твоєму, Микито, як? За кого нам руку держати? За цих чи за тих? (М. Хвильовий); Хмельницький шляхетного роду, то відомо, але руку черні тримає (Н. Рибак).

диви́тися в ру́ки кому. Бути у повній матеріальній залежності від кого-небудь; сподіватися на чиюсь матеріальну підтримку, допомогу. — Ти сама проповідуєш, що женщина (жінка) повинна бути вольна (вільна), повинна сама на себе заробляти. Служи до смерті і до смерті будеш вольна, ні од кого не залежна, не будеш дивитися в руки якомусь там егоїстові (І. Нечуй-Левицький).

ді́ло не втекло́ рук чиїх. Хто-небудь причетний до чогось. Як стали гомоніти по селу про голову й писаря, Грицько .. перший сповістив про це Христю й .. присягався, що те діло не втекло Чіпчиних рук (Панас Мирний).

ді́ло рук чиїх. Хто-небудь причетний до якої-небудь справи, події і т. ін., винен у чомусь. (Комендант:) Горожани! Смерть короля Завойовника — діло ваших рук. Не може бути, щоби в цілому місті нікому не був би відомий злочинець (Я. Мамонтов); // Хто-небудь є творцем чогось. Місто, що розсипалось по долині над морем, не здавалось мені ділом людських рук, а просто пейзажем (Леся Українка).

дістава́тися / діста́тися в ру́ки чиї, кому. Переходити під чию-небудь владу; ставати чиєюсь власністю. 1648 р. Високий Замок дістався в українські руки. Через те ціле місто (Львів) було на ласці Хмельницького і зложило йому викуп (І. Крип’якевич).

діста́ти руко́ю. Дуже близько. — А небо яке там, ех, Наталонько! Синіє зовсім ніби над тобою — стань на стремена і рукою дістанеш! (О. Гончар). мо́жна руко́ю діста́ти. До нашої резиденції вже можна було рукою дістати. Вона десь тут, поряд (З газети ).

до́вгі ру́ки в кого. Хто-небудь зазіхає на чуже, може вкрасти, привласнити що-небудь. — Тобі вистачить місця в степу, Макзум, і мені досить. А генералам.., баям — мало. Ненажерливі вони, в них руки довгі (О. Десняк); Світ такий, що у рота пальця не клади. Нікому. Бо відкусить. А ти не чекай, вкуси перший. Хто перший кусає, тому легше прожити. У кого зуби. І руки. Довгі руки (В. Дрозд).

додава́ти / дода́ти рук до чого. Сприяти чому-небудь, допомагати у чомусь. Писар помаленьку та потихеньку викопав під о. Артемія цілу яму. Але й сам необережний о. Артемій самохіть додав рук, щоб розширити під собою ту яму (І. Нечуй-Левицький).

доклада́ти / докла́сти (свої́х) рук до чого. 1. Старатися серйозно, багато працювати над чим-небудь. “.. Як звернеться (повернеться) додому (панич), та подивиться, що так всюди чисто та гарно, хай догадається: хто то до того своїх рук докладав!” — подумала вона (Христя) (Панас Мирний); Як сама не докладеш до всього рук, то нічого й не буде (І. Нечуй-Левицький); Коли б вона, Катерина, мала свій родючий ґрунт, то шанувала б його і пестила. Вона б доклала до нього своїх роботящих рук (С. Чорнобривець); // Брати участь у якій-небудь роботі, у створенні чогось. Не було в селі жодної людини, яка б не доклала своїх рук до тієї (електричної) станції (В. Кучер). докла́сти ру́ки. Він (Грицько) .. і в революцію не спав на печі, і в громадянську воював .. Та до всього руки доклав (Є. Гуцало). 2. Займатися чим-небудь. (Руфін:) .. Іди, руйнуй, що хочеш і як хочеш. Та не змушуй мене до того докладати рук — се п

дохо́дити / дійти́ до рук чиїх, кому і без додатка. Ставати чиїм-небудь надбанням, діставатися комусь. (Храпко:) Батьки тут по домівках із сили лізуть, збирають ту копійку до копійчини та засилають дітям..; а вони он як тринькають добро родительське (батьківське)! .. А то все, що нашармака воно доводиться, нетружена копійка до рук доходить (Панас Мирний).

загляда́ти (зазира́ти) в ру́ки (до рук) кому. Розраховувати на чию-небудь допомогу, чекати від когось матеріальної підтримки. Дух народу — незборима сила, коли не ждуть манну з неба, а товчуть просо, не заглядають комусь до рук, а діють (Ю. Яновський); Чи довго я тут буду зазирати людям в руки — за грішми (В. Стефаник).

запуска́ти / запусти́ти ру́ку (ла́пу) в що. Посягати на чию-небудь власність, привласнювати щось чуже. — Ну от не можу спокійно дивитися, коли якась бісова душа хвостом починає крутить, носа од роботи верне чи запускає руку в народне добро (В. Кучер); — Все гаразд, минуло лихо,— Дума так цей молодець, Запустивши лапу тихо у державний гаманець (С. Воскрекасенко).

збува́ти (спуска́ти) / збу́ти (спусти́ти) з рук кого, що і без додатка. Позбуватися кого-, чого-небудь або продавати щось. (Гнат:) Так от, учора їздив я в місто на ярмарок: треба було збути з рук одну шкапину (М. Стельмах); Він залюбки збув би його (панський одяг) з рук, але що як спитає пан: “А чого це, Корнюшо, не бачу на тобі своїх брюк?” (М. Стельмах); — Не пропив я (добро), не прогайнував... усе спустив з рук, аби тільки як-небудь прикрити ваші злидні (П. Куліш).

звали́тися / зва́люватися на го́лову (ру́ки, пле́чі) чию (чиї). 1. Несподівано стати для кого-небудь об’єктом турбот, клопоту і т. ін. Тепер знову звідкись звалився (Іван) на їхню голову (О. Гончар); (Назар:) Стільки роботи звалилось на твої руки. (Катерина:) Мені не звикати (М. Зарудний); На його плечі, крім тещі, мали звалитись ще чотири дорослих дівиці, яким у свою чергу треба буде дати посаг і повидавати заміж (Ірина Вільде). 2. Зненацька початися, наступити (про явища, події і т. ін.). Війна звалилася на голову зовсім неждано (В. Козаченко); Надто вже вони ваговиті (“подарунки” — лібералізація цін, приватизація), щоб отак просто звалюватися на наші голови (З газети).

зв’я́зувати / зв’яза́ти ру́ки кому, чиї і без додатка. 1. Одружувати; вінчати. — О-ох сину, сину! .. Кожна дівка, поки не вийшла заміж, то й добра; а як зв’язали руки, то зараз і почне витребенькувати (Панас Мирний); Аби вірно кохались, а там, чи зв’язав піп руки, чи не зв’язав — однаково (М. Коцюбинський). 2. Позбавляти кого-небудь можливості вільно діяти. Але вона нічим помогти не була в силі. Навпаки: перешкоджала самою вже своєю присутністю, зв’язуючи опришкам руки. І на неї дивилися вороже, навіть з ненавистю (Г. Хоткевич); Давно б я утік з того міста, .. так Владек мені руки зв’язав: зовсім хлопця скрутила хвороба (І. Муратов). зв’я́зані ру́ки. А поміч подати — даремна турбота: розв’язаний розум — так зв’язані руки (М. Коцюбинський); Багато ми маємо прав, тільки, на жаль, багато з них лише декларація. Руки, як і раніше, зв’язані (З журналу).

зв’я́зувати / зв’яза́ти ру́ки й но́ги кому. Не давати змоги вільно діяти, заважати комусь. — Дівчина тобі руки й ноги зв’яже (Марко Вовчок); — Хто більше любить волю, хто не зв’язав собі руки й ноги жінкою та дітьми — той тікає на Січ або в Дике Поле (З. Тулуб). спу́тати ру́ки й но́ги. Вдова лежить недужа: тяжка слабість спутала руки й ноги, прикувала до постелі (М. Коцюбинський). спелена́ти по рука́х і нога́х кого. По руках і ногах, немов немовля, спеленало колектив таке держзамовлення (З газети).

з го́лими (з поро́жніми, з пусти́ми) рука́ми. 1. Без нічого, не маючи нічого при собі. На вулиці Іван часто бачив, що дехто з членів артілі повертався додому не з порожніми руками (С. Чорнобривець); Сердюки .. вернулись захекані і не з пустими руками: принесли в полах яблук, сухих кінських кізяків — заздалегідь подбали про паливо на вечір (О. Гончар); // Нічого не маючи на гостинець для когось. — Стривайте, а як же їхати з голими руками? — раптом спитав Родивон.— Що там не говоріть, а ми ж таки шефи… (В. Кучер); — Ви вже не гнівайтесь, Горпино Карпівно, не знав же я.. Та от і з’явився з пустими руками, навіть подарунка не встиг купити (Д. Ткач). 2. зі сл. поверну́тися, прийти́ і под. Без нічого, ні з чим; нічого не діставши, не придбавши. Бог хліба на Дону те літо не вродив — Вернувсь Антін із голими руками (Л. Боровиковський); Комісари втямили, що їх тільки морочать, і вернулись до польського табору з порожніми руками (І. Нечуй-Л

згорта́ти (склада́ти) / згорну́ти (скла́сти) ру́ки. 1. Переставати щось робити, ставати пасивним. Старість білим волосом припорошила його голову, але він не згортав рук, не кидав праці (М. Коцюбинський); Зінька взяла кухоль і, обхлюпуючи руки над цеберкою, сказала через плече: — Бачите — не сиджу, не згорнула ж руки (А. Головко). 2. тільки док. Умерти. — Боже мій! Як же він житиме?.. Ще таки хоч поки я (мати) це ворочаюсь (пораюсь), біля печі хоч, а згорну я руки? (А. Тесленко). згорну́ти ру́ченьки. Ой, як я прийду, Тебе не застану, Згорну я рученьки, Згорну я біленькі Та й нежив я стану (Пісні та романси..). скла́сти ру́ки на гру́дях. Як складу на грудях руки, За тюрмою на шпилі, Під хрестом (ознака муки) Поховайте у гіллі (П. Грабовський).

з легко́ї руки́ чиєї. За чиїмось вдалим починанням, добрим прикладом. Пишалися мої друзі ще й своєю ініціативою, оскільки все від нас пішло, з нашої легкої руки змагання розгорнулося по всьому дивізіону (М. Ю. Тарновський); Чорнобильська катастрофа з легкої руки Юрія Щербака випустила в ужиток таке поняття, як Звізда Полин (З га