РОЗСИПАТИ

мета́ти (розкида́ти, розсипа́ти і т. ін.) бі́сер (пе́рли) сви́ням (пе́ред сви́нями). Марно говорити, доводити щось тому, хто не може збагнути, не здатний або не хоче зрозуміти того, що йому кажуть. Я не раз попід хмари літав І сідав, як ламалися крила. Я не раз свиням бісер метав, Та нічого життя не навчило (С. Пушик); (Ярослав:) Ти правду кажеш — писано бо єсть, Щоб бісеру свиням не розкидали (І. Кочерга); Коли ти маєш Перли, То й розум май І перед Свинями не розсипай... (Л. Глібов). мета́ти бі́сер. Видимо, він задовольнився з розмови, вирішивши, що його бесідник дурень і нема чого “метати бісер”, а краще спати (О. Слісаренко).

розво́дити (розсипа́ти) / розвести́ (розси́пати) кисли́ці. Скаржитись, плакати, піддаватися відчаю. — У твої роки я на заводі працював по десять годин. А ти? Не розводь кислиці! — Віктор тер очі, схлипував (П. Автомонов); — Яка ж у тебе любов, коли ти покохав гоноровиту панну, а зразу й кислиці розсипав, тільки дістав одкоша! (О. Ільченко). ква́сити кисли́ці. — На кригу? — жахається Миколка.— Еге ж — Не треба, Володимире,— кривиться Миколка й забуває, що він молодець.— О, ти ще зараз почни квасити кислиці,— набурмосився старшенький на меньшенького і рвучко відвернувся від нього (М. Стельмах).