РОЗРУБАТИ

розру́бувати / розруба́ти ву́зол (вузли́) чого і без додатка. Рішуче й остаточно розв’язувати що-небудь складне, заплутане. Зі сторінок наших книг майже зовсім зник герой- надлюдина, який з легкістю надзвичайною розрубував усі вузли найскладніших протиріч (З газети); Коцюбинський вирішив розрубати вузол одним махом (Л. Смілянський).

розру́бувати / розруба́ти го́рдіїв ву́зол, книжн. Швидко, рішуче й остаточно розв’язувати складну проблему. Тільки одне, тільки прихід Аркадія міг нарешті розрубати оцей гордіїв вузол, та й після його приходу поведінка Валерії всім могла б видатися підозрілою (В. Собко); Мстислав зарікався більше не стрічатися з Настею, не морочити ні себе, ні її, раз і назавжди розрубати для них обох цей незручний гордіїв вузол (В. Логвиненко).